Читати книгу - "Атомний вогонь над океаном"

— Отже, ви припинили б досліди з моделлю атомної бомби в «барі привидів», Метіус? — знову спитав Стефсон.

— Авжеж, — не вагаючись відповів учений.

Стефсона така беззастережна відповідь здивувала.

Ах, якби він міг зробити так, щоб Метіус глянув трохи далі, за межі своєї науки. А Метіус почав обґрунтовувати згоду:

— Авжеж, я був би радий, якби «бар привидів доктора Снобіна» згорів чи злетів угору. Автоматику я дуже шаную, але в тому «барі» мене завжди охоплює таке почуття, наче за моєю спиною стоїть порохова бочка, на якій горить свічка. Якби в нас був невеличкий однорідний реактор! його вміст можна варіювати залежно від того, які провадяться досліди. Це й безпечніше. Стефсон замислено глянув на Метіуса і сказав:

— А ви взялися б створити такий реактор? Я б допоміг вам дістати потрібні кошти. Найближчим часом, здається мені, навряд чи вдасться перетворити легкі елементи на важкі без вибуху. Якби навіть пощастило ізолювати радіоактивність, ми однаково одержали б тільки бомбу. А кому від неї користь?

— Бомба туди, бомба сюди, Стефсон, не це головне. Важливо розв'язати проблему, наукову проблему: добитися злиття ядер без запалення ураном чи плутонієм, як це буває при виготовленні водневої бомби. Висока температура запалення і великий тиск настільки зближують ядра водню, що вони перетворюються на гелій. Така суть мого наукового завдання, і це, скажу вам, Стефсон, дуже цікава робота.

Стефсону стало ясно, що Метіус тупцюється на одному місці. Дослідник чомусь нагадав Стефсону сліпих тварин, які в давні часи, ходячи по колу, приводили в рух млин чи молотарку. Молотаркою, яку приводив у рух Метіус, був план Вільсона й Еверета по виготовленню «чистої» бомби.

— А що ви робитимете, — повільно промовив Стефсон, — коли Кальман раніше за вас створить… «чисту» бомбу?

Метіус розсміявся.

— Кальман? І ви цьому вірите?

— Ні, Метіус, — спокійно відповів Стефсон. — «Чистої» бомби не буває. Кожна бомба не чиста, бо кожна вбиває. І все-таки, можливо, замовці задовольняться тільки частковим успіхом. Решту замінить реклама.

Стефсон почекав, спостерігаючи, як реагуватиме на його слова Метіус, але той обернувся до платформи.

Слова Стефсона нагадали Метіусу розмову з Брекдорпом, який зробив йому саме таку пропозицію. Проте вчений відповів:

— Я працюватиму над дальшим вдосконаленням однорідного реактора. Ми ж марно витрачаємо енергію. Що таке перетворення якихось тридцяти процентів звільненого тепла в електричну енергію? Треба створити холодний реактор з двома новими складовими частинами, одну з яких становитимуть напівпровідникові елементи, що безпосередньо перетворюватимуть теплоту в електрику. Елементи повинні мати таку тонку оболонку, яка затримуватиме радіоактивні промені, що теж перетворюватимуться на електроенергію. Ця оболонка стане другою складовою частиною реактора. — Метіус провів обома руками по скуйовдженому волоссю і додав — Звичайно, цей шлях знайдуть не сьогодні і не завтра, але він е, мусить бути!

Стефсон не міг приховати, що така сама проблема цікавить і його. Можливо, пошуки Метіуса нового реактора — це його своєрідна втеча від «чистої» бомби. Може, у нього вже виникли сумніви, але він не хоче відверто визнати, що поряд з науковими є ще й інші міркування…

Біт Стефсон тримала в руках стрічку телетайпа. Барн Кальман сповіщав про свій приїзд. Він прибуде в другій половині дня кур'єрським літаком. Дівчина мала подзвонити Джеку Кальману і повідомити його про те, що приїжджає його син, але не зробила цього. Глянувши на настільний календар» Біт прочитала, що Кальмана на шістнадцяту годину викликає до себе Брекдорп. Професор скоріше піде до Брекдорпа; адже син тепер буде з ним щодня.

Трохи згодом Біт доповіла Брекдорпу:

— Барн Кальман завтра приступає до роботи. Він прилітає у другій половині дня кур'єрською машиною.

Атомний слон тільки щось пробурмотів у відповідь.

Біт усе ще роздумувала, як найкраще вчинити. Що подумає про неї Барн Кальман, коли вона, зовсім незнайома йому людина, приїде зустрічати його на аеродром? Може, передати Барну привіт від Хріса Брауна? Але заради цього смішно їхати на аеродром. Заради цього не слід приховувати від батька повідомлення про приїзд сина, якого рідні не бачили чотири роки. Проте вона мусить поговорити з Барном Кальманом. Він нова людина в Мехіко-Занді, і Біт хотіла вивідати, куди його тягне. В який бік? Хіба в Мехіко-Занді є дві групи? Ні, завдяки старанній роботі Шпрінгера і його помічників, тут нема ніяких груп.

Незабаром після п'ятнадцятої години Біт Стефсон сказала Брекдорпу, що їде з поштою на аеродром і сьогодні вже не повернеться на роботу.

Вільм Брекдорп глянув на двері, за якими зникла Біт. Він був не дуже задоволений своєю секретаркою. Але замінити її в нього досі не було можливості. Вона багато чого вміє робити, в неї великий організаторський талант, усе їй вдається. Проте директор вважав, що його попередник зробив помилку, прийнявши її на роботу. Звільнити секретарку Брекдорп не наважувався, бо дівчина занадто багато знала, а ще більше знав її батько. Взагалі Стефсони з їхньою думкою, що атомна енергія має використовуватися тільки для мирних потреб, небезпечні. Вони мало думають про бізнес.

Біла машина мчала Біт на аеродром. Коли дівчина здала пошту і вийшла на льотне поле, літак саме сідав. Блакитне небо з палаючим на ньому сонцем і біле льотне поле сліпили очі. Біт наділа темні окуляри.

Літак підкотив до приймального корпусу, його турбодвигуни глухо співали однотонну пісеньку. З нього зійшов єдиний пасажир — Барн Кальман.

Побачивши його, Біт раптом втратила мужність і не наважувалася заговорити. Вона вже було хотіла піти геть, коли помітила, що новоприбулий оглядається довкола, наче шукає когось.

Тоді Біт повільно рушила йому назустріч і цілком невимушено спитала:

— Барн Кальман?

— Він самий…

— Я Біт Стефсон. Привезла на аеродром пошту. Вас ніхто не зустрічає? — І, переборовши якесь неприємне почуття, вона осміхнулася і швидко промовила — Саме зараз ваш