Читати книгу - "Артеміс Фаул. Парадокс часу, Йон Колфер"

Холлі міцно його обійняла.

— Я знала, що ти прийдеш. Ти нам дуже потрібен.

Номер Один перестав посміхатися.

— Оце так. Мати Артеміса. Їй потрібне лікування магією?

— Це останнє, що їй потрібно, — відповіла ельфійка.

Як тільки Номеру Один пояснили ситуацію, він одразу ж погодився допомогти.

— Тобі таланить, Артемісе, — сказав Номер Один, ворушачи своїми вісьмома пальцями, — Минулого тижня я робив модуль для переміщення в часі для дипломної роботи на курсах магії, які я відвідую.

— Б’юся об заклад, що клас маленький, — сухо прокоментував Артеміс.

— Тільки я, — погодився Номер Один. — І Кван, звичайно, мій викладач. Очевидно, що я Найсильні­ший чаклун, якого коли-небудь бачив Кван.

— Добре, — сказав Артеміс. — Тоді переміщення всіх нас у минуле не повинно завдати тобі клопоту.

Фоулі з’явився на п’яти різних моніторах у кімна­ті Артеміса.

— Усіх? — прокричали усі п’ять зображень. — Усіх! Ти не можеш узяти Номера Один із собою.

Артеміс не мав настрою сперечатися.

— Він потрібен мені, Фоулі. Кінець дискусії.

Фоулі подивився на нього так, що здавалося, ніби зараз він вилізе з екрана.

— Ні, це не кінець дискусії. Холлі — доросла, вона може вирішувати сама, але Номер Один поки ще дитина. Ви не можете наражати його на небезпеку в одній з ваших місій. На цього маленького демона покладено чимало надій. Майбутнє всього Народу.

— Ні в кого з нас не буде майбутнього, якщо Но­мер Один не допоможе нам у минулому.

— Будь ласка, припиніть, — сказав Номер Один. — Від усього цього в мене починає наморочитися в го­лові. У нас немає часу для суперечок.

Обличчя Артеміса почервоніло, але він замовк, на відміну від Фоулі, який продовжував кричати, хоча і приглушив звук.

— Фоулі треба спустити пару, — пояснила Хол­лі. — Інакше потім йому буде зле.

Поки вони чекали, коли Фоулі заспокоїться, Но­мер Один сказав:

— У будь-якому разі, я не зможу з тобою поїхати. Це працює не так.

— Але ти зміг винести нас із часової петлі.

— Це зробив Кван. Він майстер, але я поки тільки учень, — сказав Номер Один. — І в усякому разі, у нас

не було бажання повернутися назад у петлю. Тому якщо ви хочете повернутися сюди знову, я повинен залишитися як сигнальний знак.

— Поясни, — різко кинув Артеміс.

Номер Один широко розвів руки.

— Я буду як маяк, — заявив він. — Сяючою най­новішою зорею. Будь-яка магія, яку я випускатиму, притягуватиметься назад до мене. Я відправлю вас до минулого і ви притягнетеся до мене, як цуценята на повідку. — Номер Один спохмурнів, тому що йому не сподобалося порівняння. — Один з тих жах­ливих стягуючих повідків.

— Так, ми використовуємо такі, — сказав Арте­міс. — Скільки тобі часу знадобиться на створення заклинання?

Номер Один задумливо пожував губу.

— Стільки, скільки піде на те, щоб ви зняли із себе одяг.

— Хууркк, — вимовив Артеміс дещо здивовано.

— Д’арвіт, — вилаялася Холлі.

— Я думаю, ми всі знаємо, що означає «д’арвіт», — сказав Номер Один. — Але хууркк — це не англій­ська. Якщо ти, звичайно, не мав на увазі «харк», яке означає «слухати», або «згадувати» що-небудь із ми­нулого. Що, я вважаю, вже має сенс. Чи, можливо, ти сказав голландською, і тоді «хууркк» має переклада­тися як «сидіти навпочіпки». — Номер Один морг­нув. — Це означає сидіти навпочіпки?

Артеміс схилився до його конусоподібного вуха. — Чому ми повинні зняти одяг?

— Так, це дуже гарне питання, — приєдналася Холлі, схиляючись до іншого вуха.

— Це досить просто, — відповів Номер Один. — Я не такий досвідчений, як Кван. І навіть із Кваном під час минулого переміщення ви помінялися очи­ма, найімовірніше тому, що хтось зосередився на ви­краденні магії. Якщо під час переміщення на вас буде одяг або ви візьмете із собою зброю, вірогідність того, що ці речі стануть частиною вас, зросте. — Де­мон підняв указівний палець, — Правило № 1: під час переміщення сконцентруватися, щоб зібрати тіло цілком. Також вам доведеться думати за лемура.

Номер Один помітив збентеженість у виразах об­лич Артеміса і Холлі і зглянувся над ними.

— Я дозволяю вам залишити одну річ на собі, якщо вам це необхідно. Невеликий предмет одягу, тільки переконайтеся, що він збігається з кольором вашої шкіри, тому що потім вам доведеться носити його дуже довго.

Хоча обидва знали, що зараз не час для скромнос­ті, Артеміс і Холлі зашарілися. Холлі, хвилюючись, швиденько зняла свій мерехтливий костюм.

— Я залишу цей предмет, — сказала вона агресив­но, щоб Номер Один навіть не думав сперечатися. Ця річ зовні була схожа на купальник, але була до­повнена на плечах і спині основою для підтримки крил. У ній були також теплові і кінетичні панелі, які могли переносити енергію від користувача до костюма.

— Добре, але я б порадив тобі видалити цю і будь-яку іншу електроніку.

Ельфійка кивнула, зриваючи панелі. Артеміс зі­брав речі Холлі.

— Я покладу твій шолом і костюм у сейф, аби бути упевненим, що вони в безпеці. Немає необхід­ності ризикувати чарівними технологіями.

— Зараз ти думаєш як кентавр, — протрубив Фо­улі.

Знадобилося близько хвилини, щоб покласти ча­рівні пристрої у сейф. Коли Артеміс повернувся, він зняв сорочку і штани та акуратно повісив їх у своєму гардеробі. Свої туфлі він поставив поряд з декілько­ма аналогічними чорними парами і одними корич­невими, про всяк випадок.

— Гарна білизна, — хихикнув Фоулі з екрана, на мить забувши про всю серйозність ситуації.

На Артемісі були одягнені червоні боксери від Армані, які, можливо, тільки на два тони були темні­ші за його обличчя.

— Може, продовжимо? — відповів він. — Де нам треба стояти?

— А де б ви хотіли з’явитися? — відповів Номер Один. — Для мене набагато буде легше, якщо зліт і посадка відбудеться в одній і тій самій точці. І так буде досить складно зупинити вас під час перемі­щення по червоточині зі швидкістю світла, навіть не думаючи про місце призначення.

— Ми в потрібному місці, — сказав Артеміс, — Тут ми і маємо бути.

— Ви повинні знати, коли