Читати книгу - "Нестерпно ненавиджу (кохаю), Ксана Рейлі"

Я схопила Єву за руку і  ми побігли з нею шукати того ідіота. Я не знала, де саме в нього пара, тому довелося заглядати в кожну аудиторію. Все ж таки мені не вдалося його знайти в цей момент, бо наша пара вже розпочалась. 
Ми з Євою побігли до нас в кабінет і чемно слухали лектора. Весь час я сиділа і придумувала спосіб, як краще його вбити. Нарешті та пара закінчилася і ми пішли шукати Влада в їдальню. Столик за яким він і його друзі завжди сидять був зайнятий і я відразу помітила хлопця.  
— Ой, кохана моя, ти прийшла!— сказав награно Влад, коли я підійшла до нього. 
— Що? Яка ще кохана? Ти що з глузду з'їхав?— почала кричати я. 
— Мені здається, що нам з тобою потрібно поговорити.— відповів Влад і почав вставати. 
— Давай тут говори! Я нікуди з тобою не піду! 
— Ще й як підеш!— сказав хлопець і схопив мене за руку. 
— Та відпусти ти мене!— продовжувала кричати, але його хватка була надто міцною. 
Він завів мене в якусь пусту аудиторію і зачинив двері. 
— Я так розумію, ти вже все дізналася.— спокійно сказав хлопець. 
— Так! Від інших людей дізналася, що нібито зустрічаюся з тобою. Як ти це поясниш? 
— Та нема чого пояснювати. Просто мені так захотілося сказати. 
— Що? Має ж бути якась причина? 
— Я дізнався, що деякі хлопці з університету зацікавились тобою. От і вирішив сказати всім, що ми зустрічаємось. 
— Навіщо? Я не розумію! 
— Щоб ти нікому не дісталася.— з якоюсь легкістю сказав Влад, а я напружилась. 
— Тобто ти сказав всім, що ми разом, бо приревнував мене?— спитала я, а він просто засміявся. 
— Яка ж ти дурненька! Невже ти справді подумала, що я тебе ревную? 
— А навіщо тоді?— я підійшла ближче і сердито подивилася на нього.— Чергова твоя гра? 
— Майже вгадала. — хлопець склав руки на грудях і пильно подивився на мене.— Я так розумію, що в тебе раніше не було жодних стосунків. Тому я вирішив зробити все, щоб їх в тебе ніколи не було. 
— Але для чого тобі це? — майже кричала я. 
— Тому що ти не заслуговуєш, щоб тебе любили. Такі брехухи як ти, заслуговують лише на страждання. 
— Ого!— вражено сказала я.— Ну тоді я зараз всім розкажу, що це все неправда. 
— Не розкажеш!— впевнено відповів Влад. 
— І чому ж це? 
— Тому що тоді всі дізнаються, яка ти насправді. Я розповім всім, що ти вбивця. 
— Ти вже це колись робив, тому не лякай мене пустими словами. 
— Я не говорю про людей з університету. Я маю на увазі твоїх батьків. Як думаєш, що буде, коли татусь дізнається, що його улюблена донечка насправді остання брехуха. 
— В тебе вже була можливість йому розповісти, але ти мовчав.— сказала я, бо була впевнена, що він просто блефує. 
— Просто у мене тоді не було доказів. 
— Ох, а зараз вони в тебе є?— я зробила вражений вигляд. 
— Звісно. І ти навіть його знаєш. Точніше її. 
— Про що ти?— схвильовано спитала я. Невже Кіра, щось задумала проти мене, бо тільки вона знала всю правду. 
— Я ж тоді був не сам, але ніхто навіть не подумав спитати всю правду в Світлани. Але коли всі згадали про неї, то вона вже була в іншому місті.
— До чого ти ведеш?— занепокоєно спитала я.
— До того, що вона повернулася. І зараз у мене є живий доказ того, що я не винен.
— Чого ти хочеш від мене?
— Я хочу, щоб ти грала роль моєї дівчини. 
— В університеті?
— Не тільки. Перед батьками теж.
— Що? Ти знущаєшся?
— Ні. Сьогодні ж ввечері скажеш батькам, що у нас неймовірне кохання і що ми зустрічаємось. 
— Я не буду цього робити.
— Тоді сьогодні на вечерю до вас прийду я. До того ж не один. 
— Для чого тобі це все?
— Бо я так хочу. — різко сказав хлопнць.— Зараз я буду чекати тебе в їдальні за столиком. Якщо ти не прийдеш, то тоді я навідаюсь до твої батьків в гості. Тому вирішуй швидше. В тебе не так багато часу. 
Влад пішов, а я залишилася стояти одна посеред аудиторії. Що ж мені робити? Звідки я можу знати, що він говорить правду? Можливо та Свєтка навіть не повернулася. Я подивилася на годинник і помітила, що в мене залишилося п'ять хвилин. Яке ж тупе життя! Від якихось п'яти хвилин повністю залежить твоє майбутнє. 
Я все ж вийшла з аудиторії і пішла в їдальню. Не можу сказати, що я впевнена в своєму виборі, але думка моїх батьків про мене була надто важливою. Я підійшла ближче до їхнього столика і сіла біля Влада. Єва здивовано подивилася на мене і я кивнула їй головою, що все добре.
— Ну хіба можна так, щоб подруга моєї дівчини стояла. Приєднуйся до нас. — сказав Влад Єві і показав на вільне місце між Артуром і Ігорем.
— Я б з радістю, але ваша компанія мене не надто приваблює.— відмовилася Єва, а я ображено подивилася на неї. 
— Правильно, дорогенька сестричко,— звернувся до неї Артур, — нема чого лізти туди, де тобі не раді.
— Не радий мені тут тільки ти.— з переможною посмішкою сказала Єва — Ви знаєте, напевно я все-таки присяду. Не можу ж я залишити свою подругу одну.
Єва задоволено сіла на вільне місце, а я навіть не знала, що ж буду далі робити. 
Перерва нарешті закінчилася і ми з Євою побігли на наше заняття. Вона питала в мене про все, але я сказала, що розповім їй пізніше, бо надто довга історія. Після пар ми домовились, що ввечері вона прийде до мене і я все їй розповім. 
Після того випадку, як Влад перерізав мені шину, я не користувалася автомобілем. Інколи мене підвозив тато або Єва. Назад все ж довелося йти пішки, бо дівчина мала їхати на якусь фотосесію. 
— Дано, ходімо я тебе підвезу. — сказав Влад, коли помітив мене на парковці.
— Та ні. Я сьогодні пішки.— відмовилась я.
— Хіба можна так, щоб моя дівчина ходила пішки, коли я на машині?— обурено сказав Влад і попрощався з хлопцями.
Він взяв мене за руку і підвів до свого автомобіля. Як я помітила, то подряпин вже не було. Я сіла біля нього і чомусь почала сильно хвилюватися. Всю дорогу ми просто мовчали, а Влад включив якусь музику. 
— Дякую, що підвіз. — сказала я, коли він зупинився біля мого дому.
— А поцілувати на прощання свого хлопця?
— Обійдешся!— сердито сказала я і вийшла з машини. 
Сьогодні мені не дуже пощастило, бо тільки я вийшла з автомобіля, то відразу ж зустрілася з Кірою. Вона здивовано витріщалася на мене і ледь не відкрила рота. 
— Навіть не питай!— сказала я їй і сердито пішла додому. 
Сестра всяко намагалася розговорити мене, але я просто не відповідала. Вже ввечері до нас прийшла Єва і вони обидві сиділи в мене в кімнаті.
— Розказуй!— почала Єва.— Бажано все спочатку.
— А потім розкажеш чого це тебе Влад підвозить. — добавила Кіра.
— Так вони ж зустрічаються. — сказала сестрі подруга.
— Що?— закричала та.— Давай швидко все розказуй!
— Гаразд. 
Я розповіла все з самого початку, бо Єва не знала моєї історії з Соломійкою. Інколи вона здивовано витріщалася то на мене, то на Кіру. Тепер ще одна людина знає мою таємницю. Цікаво, як довго ця трагедія буде ще секретом? 
— Ну а сьогодні він сказав всім, що ми з ним зустрічаємось.— просто сказала я.
— Навіщо?— спитала Кіра.
— Щоб у мене нікого не було і я назавжди залишилася сама.
— Він ідіот чи що? — сердито сказала Єва,— Ти себе в дзеркалі бачила? Ясно, що в тебе буде ще не один хлопець!
— Він сказав, що така брехуха як я, не заслуговує, щоб її кохали.
— А він після своїх вчинків заслуговує?— обурилась Єва. — От же ж придурок! Такий самий, як Артур.
— Знаєте,— заговорила Кіра,— я тут подумала,що може це він в тебе закохався. І таким чином хоче, щоб ти була з ним.
— Та ні. Не може такого бути.— заперечила я.
— Ай, справді!— сказала Єва. — Може насправді він ревнує тебе.
— Нічого подібного нема. Я сьогодні в нього про це питала.
— Ти спитала в нього чи він закоханий?— сказала мені Кіра.
— Ні. Просто сказала, що він ревнує, а Влад лише посміявся.
— Та бо він сам не може зрозуміти, що закохався.— продовжувала наполягати сестра.
— Він не любить мене!— крикнула я.
— Звідки ти знаєш? Чому він тоді хоче, щоб ви грали ролі закоханих?
— Бо він хоче, щоб я залежала від нього, ясно! Щоб підкорялася йому!
— Тоді не роби цього.— сказала Єва.
— Не можу. Він мене шантажує.
— Чим?— здивувалася Кіра.
— Тим, що все розповість батькам.
— Але ж тоді не розповів!— продовжувала сестра.
— Бо в нього не було доказів.
— А тепер?
— Тепер є.— розчаровано сказала я.— Свєтка повернулася.
— Ти її бачила?— спитала в мене Єва.
— Ні.
— То це він тобі сказав про неї?
— Ну так.
— А може він збрехав.— сказала Кіра і зробила задумливий вигляд.— Я теж її не бачила.
— Не знаю, але він так впевнено говорив. 
— І що тепер?
— Я заплуталась. Навіть не розумію, що робити далі.
— А я знаю, що ти зробиш!— впевнено сказала Єва і піднялася. — Прямо зараз ти їдеш до нього і напряму питаєш про його почуття!
— Що? Я не робитиму цього.— обурилась я.
— Ні, Дано, ти зробиш це!— сказала мені Кіра і теж піднялася.
— Ви знущаєтесь з мене? Спитати в нього про почуття до мене — це теж саме, що змішати себе з болотом. 
— А весь цей час мучити себе невідомістю — це не знущання?— сердито спитала Кіра і взяла мене за руку. — Покінчи з цим нарешті!
— Гаразд.— погодилась я.
В наступний момент я вже стояла біля його будинку. Єва їхала додому і підвезла мене. Я ще досі сумніваюся в цьому, але може це і справді на краще. Я повільно підійшла до дверей і помітила, що двері відчинені. Може подзвонити? Хіба можна отак просто зайти? Але дивні звуки і крики, які доносилися з будинку зупинили мене. Що там відбувається? Я легенько відчинила двері і зайшла всередину. Прямо біля мене розбилася ваза на тисячі уламків. Я  скрикнула і здивовано подивилася на сцену, що відбувається перед моїми очима: жах, божевілля та страждання дивилися прямо на мене...