Читати книгу - "Кохання по-королівськи, або Не гай мого часу!, Анні Кос"

— Бреме. Вибач, що розлютилася.

— І ти пробач будь ласка, — сумно відповів він. — Зрештою, я сам тебе спровокував, розмовами цими про заробіток та побачення.

— Забудемо? — я протягнула руку, гоблін відповів міцним потиском.

— Тобі тут залишили копію перепустки до управління служби магічного контролю, — як ні в чому не бувало доповів партнер. — Якось багато подій на один день.

— Ага.

Зім'ятий папірець полетів у відро для сміття.

— І правильно, нема чого гнатися за минулим. — Мені дістався несподівано схвальний погляд. — О, до речі, тут чек на кругленьку суму. На розвиток артефакторики, так би мовити.

Я глибоко зітхнула і, подумки добряче стуснувши внутрішню жабу, скомандувала:

— Порви та викинь.