Читати книгу - "Пуаро веде слідство"

приїхала в Дербішир і могла найняти тут машину або бричку до Мисливської хатини. На станції зазвичай стояв принаймні один «форд», який розвозив подорожніх. Якщо пригадати, що у фатальний вечір на станції ніхто не помітив незнайомого чоловіка, з бородою чи без, можна було припустити, що вбивця приїхав до хатини на власному автомобілі, який чекав неподалік і на якому він потім утік. Мабуть, той самий автомобіль привіз уперше й таємничу економку на нове місце роботи. Зазначу, що звернення до агенції принесли саме такий результат, як передбачав Пуаро: у їхніх списках ніколи не було жінки на ім’я місіс Міддлтон. Так, вони отримали прохання її світлості місіс Гейверінґ знайти економку і послали до неї кількох жінок. Коли ж надійшов час отримати плату за послугу, леді не повідомила, кого саме обрала.

Засмучений, я повернувся в Лондон. Зайшовши в квартиру, я застав Пуаро в кріслі перед каміном, закутаного в яскравий халат. Він радісно привітав мене.

– Mon ami Гастінґс! Який я радий знову вас бачити. Дуже сумував за вами. Ви задоволені своєю поїздкою? Довелося побігати з Джеппом? Ви, мабуть, нарозслідувалися від душі!

– Пуаро! – вигукнув я. – Це якась непробивна стіна! Ніхто ніколи не розгадає цієї таємниці.

– Так, схоже, ми не уславимося розгадкою цієї загадки.

– Ба ні. Міцний горішок трапився нам цього разу.

– До речі, я ж чудово вмію лущити горіхи! Як білка! Мене хвилює не це. Я чудово знаю, хто вбив містера Гаррінґтона Пейса.

– Знаєте? Але як ви здогадалися?

– Ваші вичерпні відповіді на мої телеграми розкрили мені всю правду. Послухайте, Гастінґсе, розгляньмо всі факти по порядку. Містер Гаррінґтон Пейс – чоловік заможний, і весь його статок після смерті має перейти до небожа. Пункт перший: усі знають, що небіж по вуха в боргах. Пункт другий: небіж – чоловік далекий від моральності. Пункт третій…

– Але ж було підтверджено, що Роджер Гейверінґ справді їздив у Лондон!

– Précisément62, і тому, оскільки містер Гейверінґ поїхав із Елмерз-Дейлу о 18 : 15, й оскільки містера Пейса не могли вбити перед тим, як небіж поїхав – інакше лікар відзначив би, що час смерті не збігається з тим часом, про який повідомили поліції – ми можемо зробити висновок, що містер Гейверінґ не вбивав дядька. Але ж залишається ще місіс Гейверінґ, Гастінґсе.

– Не може бути! Адже економка була з нею, коли пролунав постріл!

– Так-так, економка. Але ж вона зникла.

– Її знайдуть.

– Думаю, ні. Ця жінка якась дивна, Гастінґсе, вам не здається? Мені одразу це впало в око.

– Думаю, вона виконала свою місію, а потім умить зникла.

– І яка ж була її місія?

– Мабуть, виказати свого чорнобородого спільника.

– О ні, місія полягала в іншому. А саме – забезпечити алібі для місіс Гейверінґ у той момент, коли було здійснено постріл! І ніхто ніколи не знайде цієї жінки, mon ami, бо її не існує! «Немає такої людини», – як каже ваш видатний Шекспір.

– Це слова Діккенса, – пробурмотів я, силкуючись сховати усмішку. – Але як таке може бути, Пуаро?

– А так, що Зоя Гейверінґ була акторкою перед тим, як вийти заміж, а ви з Джеппом бачили економку лише в темному передпокої, скромну немолоду особу в чорному, яка говорила слабким голосом. І ні ви, ні Джепп, ні місцеві поліцейські не бачили місіс Міддлтон і її хазяйку одночасно в одному приміщенні. Це була просто дитяча забавка для зухвалої й розумної жінки. Вигородивши хазяйку, економка біжить нагору, вдягає яскравий светр і шапочку з причепленими до неї чорними кучерями та перетворюється на яскраву леді. Кілька вмілих дотиків – один макіяж змивається, накладається трохи рум’ян… І от перед нами вже прегарна Зоя Гейверінґ, спускається й вітається дзвінким молодим голосом. Ніхто не придивлявся до економки. Навіщо? Нікому не віриться, що вона могла вчинити злочин. Зрештою, в неї теж є алібі.

– А револьвер, який знайшли в Ілінґу? Невже це місіс Гейверінґ завезла його аж туди?

– Ні, це вже була робота містера Гейверінґа. Тут вони якраз і припустилися фатальної помилки. Саме завдяки їй я й напав на слід. Людина, яка вчинила вбивство з револьвера, що його тут на місці і знайшла, ніколи не забиратиме його з собою в Лондон. Ні, тут одразу було зрозуміло мотив: злочинці хотіли привернути увагу поліції до місця, віддаленого від Дербіширу, якнайшвидше відвести детективів від Мисливської хатини. Звичайно, з револьвера, знайденого в Ілінґу, не стріляли в містера Пейса. Роджер Гейверінґ випустив із нього одну кулю, повіз у Лондон, швиденько пішов у клуб, забезпечивши собі алібі, а потім подався в Ілінґ – це всього за двадцять хвилин ходи від клубу – і поклав там згорток. А тим часом прекрасна місіс Гейверінґ тихенько вбиває містера Пейса після вечері – ви ж пам’ятаєте, його було вбито пострілом у потилицю, це ще один промовистий момент! – перезаряджає револьвер і чіпляє його на місце. А тоді починає свою вишукану виставу.

– Неймовірно, – вражено прошепотів я, – але…

– Але правда. Bien sur63, друже, це правда. Але як притягти цю прекрасну істоту до відповідальності? От у чім питання. Джепп має зробити все, що зможе. Я йому написав. Але боюся, Гастінґсе, нам доведеться віддати їх у руки долі або le bon Dieu64, на ваш розсуд.

– Безбожні розкоренилися, як саморосле зелене те дерево65, – процитував я.

– Але завжди платять за все свою ціну, Гастінґсе, завжди, croyez-moi!

Пуаро не помилився. Джепп повірив його теорії, але не зміг зібрати необхідних доказів, щоб арештувати підозрюваних.

Щедрий спадок містера Пейса перейшов до його вбивць. І все ж Немезида простягла над ними руку: коли я прочитав у газеті, що їхні світлості Роджер і місіс Гейверінґи загинули в авіакатастрофі дорогою до Парижа, то зрозумів, що справедливість узяла гору.

Крадіжка на мільйон доларів

– Стільки крадіжок сталося останнім часом! – вигукнув я одного ранку, відкладаючи газету. – Пуаро, покиньмо розплутувати злочини і здійснімо натомість злочин самі!

– Ви хочете стати на – як там у вас кажуть? – слизьку стежку, mon ami? Щоб збагатитися швидко й легко?

– Ах, Пуаро, погляньте лиш на цю недавню аферу: просто з борту «Олімпії» було викрадено цінних паперів на мільйон доларів – їх Англо-Шотландський банк планував надіслати в Нью-Йорк.

– Якби не mal de mer66, і якби спеціальна медитація допомагала позбутися цієї хвороби на довше, ніж кілька годин, я теж