Читати книгу - "ТаЄмниця , Arachne "

Світло, що виходило з її очей, стало яскравішим, і тіні відступили, ніби боячись наблизитися до неї. Чоловік похитнувся, не чекаючи на такий опір.

- Ти недооцінив мене, - тихо прошепотіла вона, і в той же момент простір навколо неї почав вагатися. Картина, через яку вона пройшла, знову ожила, і магічне світло затопило площу перед замком.

Ворота відчинилися з гуркотом, відкриваючи шлях углиб замку, і Астрае, не обертаючись, зробила крок уперед. Її вороги більше не могли утримувати її, не могли завадити їй дістатися істини.

Тепер на неї чекала фінальна битва — та, заради якої вона пройшла через усі випробування. Доля світів висіла на волосині, але Астрае була готова до будь-якого результату.

Астрае крокувала широкими коридорами замку, заповненими стародавніми символами та фресками, які розповідали історії давно забутих світів. На стінах відбивалися мови магічного полум'я, висвітлюючи її шлях. Її кроки лунали в порожнечі, але вона знала, що не одна. Тіні переслідували її, вороги причаїлися, чекаючи моменту завдати удару.

Відчуття близької загрози, як електрика, сповнювало повітря. Але Астрае більше не відчувала страху - її розум був кристально ясний. Кожен крок наближав її до моменту, коли все стане на свої місця, до моменту, коли вона битиметься з тими, хто жадав її сили.

Пройшовши через чергову залу, її погляд упав на давню мозаїку на підлозі. Зображення показувало двох істот - світло і темряву, що сплітаються в нескінченному танці, зливаючись у єдине ціле. Це був символ світу, але також нагадування про баланс, який вона мала зберегти.

Попереду, за масивними дверима, в кімнаті, зануреній у пітьму, вона відчувала присутність свого супротивника. Цей ворог був не просто людиною, він був частиною самої структури світів. Його плани були набагато глибшими, ніж вона могла собі уявити, і битва з ним буде не просто битвою сил, але боротьбою за саму сутність часу і простору.

Двері перед нею відчинилися, наче за велінням невідомої сили, і Астрае зробила крок вперед, опинившись у величезному залі. Стіни були вкриті дзеркалами, а в центрі зали висіла картина — та сама, що зв'язала її мир із Землею. Але тепер вона бачила її в новому світлі: картина пульсувала магічною енергією, її поверхні здавалося живим, що змінювалося, як відображення зірок на воді.

Наприкінці зали, біля картини, стояла людина - той самий чоловік, який віщував її прибуття. Тепер його силует виглядав не таким загрозливим, але очі так само світилися холодним світлом.

- Ти прийшла, як і було передбачено, - його голос пролунав у тиші, як луна стародавніх пророцтв. — Ти стоїш на порозі рішення, яке все змінить.

Астрае не відповіла одразу. Вона відчувала, що її сила почала реагувати на магію у кімнаті. Світло в її очах посилювалося, відбиваючись від дзеркал, роблячи простір навколо неї яскравішим.

— Ти шукаєш контроль над світами, але помиляєшся, — нарешті сказала вона, її голос був спокійним, але сповненим силою. — Силу не можна тримати, її не можна підкорити. Моя доля – не частина твого плану.

Чоловік усміхнувся, його руки піднялися до картини.

— Все, що я роблю, я роблю заради порядку. Якщо ти не приймеш свою долю, твій світ та Земля зникнуть. Картина – це ключ до вічного циклу. З її допомогою можна злити світи воєдино, встановити контроль за хаосом. Ти ж хочеш порядку?

Астрае зробила крок уперед, її погляд був прикутий до картини. Вона вже знала, що за сила ховається у цьому зображенні – це був портал, але не просто між світами. Це був зв'язок із самою тканиною реальності.

— Я не дозволю тобі використати її, — сказала вона твердо. — Мій шлях — це не руйнація та підпорядкування, а збереження балансу.

Чоловік хмикнув, але в його очах майнула тінь занепокоєння. Він знав, що Астрае набула повного контролю над своїми силами. Вона була готова битися.

- Ти не зможеш зупинити це, - сказав він, відступаючи до картини. — Мири вже почали зливатися. Твоя сила належить мені!

І в той момент, коли він спробував доторкнутися до полотна, Астрае витягла руку, і її світлові потоки миттєво заповнили зал. Магія зазвучала, розбудивши давні сили. Картина здригнулася, її поверхня почала тріщати, а потім ожила. Потоки енергії, що походять від Астрае, пронизали простір, і дзеркала навколо засяяли, відбиваючи світло її сили.

Чоловік закричав, його тіло почало деформуватися, що поглинається силою порталу. Він спробував чинити опір, але магія картини більше не підкорялася йому. Вона відповідала на поклик Астрае, визнаючи її справжньою господаркою.

- Ні! — крикнув він, коли його постать почала розпадатися, розчиняючись у світлових потоках.

Астрае, стоячи серед вихору енергії, залишалася спокійною. Вона знала, що тепер її сили досягли повного розквіту, і ніщо не зможе її зупинити. Коли остання тінь зникла, зал сповнився тишею.

Картина знову була нерухома, але її поверхня тепер виглядала інакше - вона була чистою, як дзеркало, що відбивало безкрайні всесвіти.

Астрае підійшла ближче, її руки трохи торкнулися полотна. Вона знала, що перед нею стояв вибір: завершити цикл чи зруйнувати його назавжди, відкривши новий шлях для світів.

Її очі знову засяяли зоряним світлом. Рішення було ухвалено.

Доля світів більше не була під загрозою.

Її очі світилися м'яким, але сильним сяйвом, ніби в них відбивалася нескінченність всесвіту. Астрае стояла біля картини, її пальці злегка торкалися поверхні, яка більше не була простим полотном - це був живий портал, що з'єднує численні світи.

Вона відчувала, як магічна енергія тече крізь неї, наповнюючи кожну клітинку її істоти. Рішення, яке вона ухвалила, було не лише її власним. Це була відповідь на поклик самого часу та простору. Доля її світу, Землі та багатьох інших тепер залежала від її дій.

Світло, що йде від неї, почало пульсувати в такт її серцебиття. У цей момент вона відчувала свій зв'язок із усіма світами, як нитки долі, що тягнуться через зірки та галактики. Її розум спалахнув ясністю - вона розуміла, що може або закрити цей портал назавжди, знищивши загрозу, або відкрити його, створивши новий міст між світами, який принесе рівновагу.