Читати книгу - "Примхлива мрія, Agrafena"

І ось уже десять років троє друзів зустрічаються майже кожен день, щоб вирішити справи, що накопичилися, і проблеми зграї.

Почнеться учбовий рік і нам стане трохи легше. Бо цієї осені розпочинають навчання і наші з Ольгою дівчата, що чимало засмучує їхніх стурбованих батьків.

Наше невелике підприємство процвітає, бо фінансами займається моя вельми заповзятлива свекруха, якій довелося повернутися на Аррінолісс, бо поліція не залишала спроб виявити її в будинку Красіних.

Мій свекор зараз на Теруні, і Анаїд по секрету мені повідомила, що це його останнє відрядження.

Гарес вирішив залишити службу патрульного, щоб приділяти більше уваги своїй родині. Боїться, що не встигне насолодитись дитячими роками своїх онуків. Адже малюки так швидко стають дорослими!

У моєму рідному світі, в будинку, де жили Анаїд із Гаресом, на другому поверсі зараз влаштувалися мій тато та Оксана. Перший майже повністю займає Каро, якого Верховний відправив замість Гареса. Там же досі живе й Тимдор. Тож портал під надійним наглядом.

– Віка, – поряд з нами виникла Саліра, – можна мені трохи раніше піти? У нас гості, – у відповідь на мій здивований погляд, продовжила: – Маріар приїхав.

Що голова клану антрацитових – рідний дядько Саліри, я дізналася лише кілька років тому. Хоч наші клани зараз співпрацюють, дівчина довго не наважувалася зізнатися, що вона племінниця головного альфи колишніх ворогів.

– А влаштуймо вихідний? – запропонувала я. – Ідіть по домівках, дівчатка. Досить на сьогодні.

Заперечувати ніхто і не подумав. Тож мої співробітниці одразу почали дзвонити своїм другим половинкам, щоб забрали їх. А я попрямувала до хати. Увійшла й повільно рушила коридором до кабінету Нарідіса.

У мене для для Павла була невелика новина.

У кабінеті було підозріло тихо, і спала цілком слушна думка: чи не шкодять мої рідні чоловіки тепер однією бандою? 

Безшумно відчинила двері й зупинилася на порозі. Великий і дрібний Креарідіси спали в кріслі, і вираз їхніх облич був безтурботно-щасливий.

Але варто було мені пильніше вдивитись у шалено сексуальні губи чоловіка, які досі зводили з розуму, як очі мого перевертня розкрилися.

– Ти розглядаєш мене, любов моя, – задоволено посміхнувся він.

– Навіть не думала.

– Я відчуваю твій погляд, кохана, ти ж знаєш.

Потім чоловік посерйознішав і продовжив уже стурбованим тоном:

– Зейлі просив сьогодні ввечері привезти тебе до маєтку. Там проблема якась.

– Добре, – згідно кивнула.

– А ще, – блондин скривився, – Верховний запропонував запросити Ханта та Корта до нас у гості.

– Знову? – обурилася я. – Жодних гостей! Ти сам казав, що тільки після статевого дозрівання дівчини перевертень може відчути свою пару. Нема чого обнюхувати моїх дівчаток! Їм лише по дев'ять років!

– Мила, – Павло пересунув сплячу дитину зручніше й уважно подивився на мене, – зізнавайся, ти ж знаєш, хто з наших дочок доводиться парою синові Верховного?

– Звісно, ​​знаю, – пирхнула я. Лише одна з моїх дівчат була точною копією свого татуся – блакитноока білявка. – Але не збираюся тебе в це присвячувати. З чоловічої солідарності ти все одно розкажеш Верховному, а я не хочу мати зятя прямо зараз. Його ж потім із нашого будинку мітлою не виметеш.

– Пошкодуй хлопців, Віка. Вони ж божеволіють, намагаючись дізнатися, хто з них виявиться тим щасливчиком, у якого точно буде суджена.

– Можеш передати їм, – поступилася я трохи, – пари будуть в обох, і весілля буде в них в один день, тільки нехай не ходять до нас у гості щотижня, все одно ще років п'ять це їм не допоможе.

Пашка трохи помовчав, а потім глянув на мене і посміхнувся з виглядом змовника.

– Кохана, а мені на нашу десяту річницю ти нічого подарувати не плануєш?

Ну як тут встоїш перед таким проханням?

– Планую, мій альфа, – я підійшла ближче і доторкнулася кінчиками пальців до чоловікової щоки. – Я подарую тобі ще одну дитину.

Ось і все! )))

Кінець