Читати книгу - "Смертельний світ"

— Потримай це! — Він віддав ліхтар Меті і почав розгортати завали. Показалась плоска металева скринька із вбудованим замком набору.

— Це ж реєстрова скринька! — здивовано сказала Мета.

— Це те, про що я подумав, — сказав Джейсон.

XI.

Заблокувавши підвал, вони віднесли скриньку до нового офісу Джейсона. Щойно  обприскавши очищувальним засобом вони уважно її роздивились. На кришці Мета помітила вигравірувані літери.

— З.Т. ПЕРЕМОГА ПОЛУКСУ — має бути ім'я міжпланетника, з якого цей журнал. Однак я не спроможна визначити тип, чи що б воно не означало оте ЗТ...

— Зоряний Транспорт, — сказав їй Джейсон, випробовуючи замковий механізм. — Я чув про них, однак ніколи не бачив. Їх будували в часи останньої хвилі галактичного розселення. Насправді не більше ніж гігантський металевий контейнер, скріплений докупи в космосі. Відтак їх завантажували людьми, машинерією і матеріалами, а тоді буксирували до обраної планетної системи. Ті ж буксири і одноразова ракета гальмувала ЗТ при посадці. Далі їх там покидали. Корпус був готовим джерелом металу, тож колоністи могли починати будівництво їхнього нового світу. І вони були великими. Кожен з них вміщував щонайменше п'ятдесят тисяч чоловік...

Тільки опісля сказаного, він зрозумів значення своїх слів. Смертельний погляд Мети на дім що їх привіз. Зараз населення Пиру було менш чисельним ніж початкове поселення.

А людська популяція без жорсткого контролю народжуваності, як правило, зростала в геометричній прогресії. Джейсон дінАльт раптом пригадав сверблячку Метиного вказівного пальця.

— Однак ми не можемо бути певні, щодо числа людей на борту цього транспорту, — поспіхом сказав він. — Чи це навіть реєстраційні записи корабля, що заселяв Пир. Можеш знайти якийсь важіль, щоб відімкнути скриньку? Замок розточився в суцільну брилу.

Мета зігнала свій гнів на коробці. Її пальцям вдалося стиснути простір між кришкою і дном. Вона вивернула її. Іржавий метал завищав і порвався. В руках кришка відвалилась і важка книга глухо випала на стіл.

Підпис палітурки змів усі сумніви.

ЖУРНАЛ З.Т. ПЕРЕМОГА ПОЛУКСУ. ЗОВНІШНІЙ КОРДОН — СЕТАНІ ДО ПИРУ. 55000  ПОСЕЛЕНЦІВ НА БОРТУ.

Тепер Мета не могла сперечатись. Вона стояла позад Джейсона з міцно стиснутими кулаками й читала з-за плеча поки він листав крихкі, пожухлі сторінки. Він швидко пропустив описову частину, з описом приготувань відльоту й подорожі. Лише коли досяг самого приземлення він почав читати повільніше. Значення стародавніх слів вразило його.

— Ось воно, — закричав Джейсон. — Це доводить, що ми на правильному шляху. Навіть тобі доведеться це визнати. Читай це, отут.

...Другий день як нас покинули буксири, тепер ми повністю самі. Поселенці досі не звикли до цієї планети, хоча щовечора у нас орієнтаційні лекції. Як моральні авторитети, які в мене працюють двадцять годин на добу. Гадаю, справді не можу звинувачувати людей, вони всі жили в підземеллях Сетані, і я сумніваюся, що  бачили сонце хоч би раз на рік. Ця планета має погоду вдвічі гіршу, ніж я бачив на ста инших планетах. Я помилявся на ранніх стадіях планування, коли не наполягав на поселенцях одного з аграрних світів? Людях, що могли б впоратися з природою.

Ці сетанійські міщухи бояться вийти на вулицю під дощ. Зате вони, звісно, повністю пристосовані до рідного 1,5 тяжіння, тож тутешнє подвійне тяжіння не надто їм дошкуляє. Це був визначальний фактор. Як би не було — надто пізно щось із цим зробити. Як і з нескінченною круговертю дощу, снігу, граду, ураганів і подібного. Вирішенням буде запустити копальні, продати метали й будувати повністю замкнені міста.

Єдине, на цій планеті, що фактично не проти нас це тварини. Попервах кілька великих хижаків, проте охоронці розправився з ними. Решта дикого життя залишило нас в спокої. Тішуся з цього! Ці боролися за існування настільки довго, що я ніколи не бачив більш смертоносного на вигляд гурту. Навіть маленькі гризуни не більші людської руки як броньовані танки...

— Не вірю жодному слову, — втрутилась Мета. — Це не може бути Пир, він пише про... — Її слова стихли коли Джейсон мовчки вказав на підпис на обкладинці.

Він продовжував переглядати сторінки, швидко гортаючи. Речення привернуло його увагу й він зупинився. Зупинивши палець навпроти місця, він зачитав вголос.

... А проблеми продовжують накопичуватись. Перше Хар Пало з його теорією, що вулканізм близько до поверхні, тому земля зберігає тепло і тому зернові ростуть так добре. Навіть якщо він правий, що ми можемо зробити? Ми маємо бути самостійними, якщо наміряємось вижити. І тепер ця инша справа. Здається лісова пожежа нагнала багато нових видів у нашому напрямку. Тварини, комахи і навіть птахи нападали на людей. (Примітка для Хара: перевір можливо сезонні міграції пояснюють напади.) Зафіксовано чотирнадцять смертей від ран і отруєнь. Маємо застосовувати правило про постійне застосування лосьйону від комах. І думаю побудувати якийсь захист периметра, щоб не допустити великих звірів до табору.

— Це початок, — сказав Джейсон. — Принаймні, тепер ми знаємо про справжню суть нашого двобою. Знання, що життя тут було більш прихильним до людства не полегшує життя на Пирі, і не робить життєві форми менш небезпечними. Воно лиш вказує шлях. Щось взяло й перетворило мирні форми життя, зробивши цю планету  велетенською смертельною пасткою для людства. Я хочу з'ясувати що це.

XII.

Подальше читання журналу не дало нових доказів. Був ще добрий шмат відомостей про ранні тваринні і рослинні форми життя, наскільки смертельними вони були, а також перші засоби оборони від них. Цікаво в історичному зрізі, однак без жодної  цінності в боротьбі з поточними загрозами. Капітан, очевидно, ніколи не думав, що життєві форми змінювались на Пирі, вважаючи натомість ніби виявляє нові небезпечні тварини. Він ніколи не мав гадки змінити свою думку. Останній запис у журналі, менш ніж два місяці після першого нападу, був дуже коротким. І зроблений иншим почерком.

Сьогодні помер капітан Курковський. Отруєння від укусу комахи. Його смерть сильно всіх засмутила.

Усі "чому" планетної відрази ще належало виявити.

— Треба показати книгу Керку, — сказав Джейсон. — Він має трохи знати про досягнутий нами поступ. Ми можемо дістати транспорт? Чи підемо до мерії пішки?

— Пішки, звичайно, — сказала Мета.

— Тоді ти несеш книгу. При подвійному тяжінні якось надто важко бути джентльменом і нести пакети.

Щойно вони увійшли до приймальні Керка, як з телефону-екрану вирвався пронизливий крик. Джейсону знадобилась мить, щоб зрозуміти, що це був механічний