Читати книгу - "Хроніка пригод Ґеня Муркоцького. Книга 1"

 инуло два дні, як Стасьо замешкав у Бруховичах — на доволі ветхій віллі, що стояла осторонь инших, майже під самим лісом. Її власник — військовий лікар — збіднів, перебрався до родичів у Стрий, де романсував із панною не першої свіжости, зате з посагом.

Гробовецький ризикнув — почав їздити увечері до Беати, а вранці повертатися на віллу. Він зачинявся в окремому невеличкому покої і міркував, як бути далі, де прилаштувати свого спільника, бо ж відчував, сказати б, батьківську відповідальність.

Стасьо з нудьги гортав томища лікарських довідників, календарі за минулі роки і подибував собі багато цікавого. Наприклад, він дізнався, що один вчений американець дослідив ступінь вродженої інтеліґентності в різних рас та народів, обсервувавши сто шістнадцять тисяч осіб. На перше місце він поставив англійців, за ними йдуть шотландці та голландці, потім німці, американці, данці, канадійці, шведи, норвежці, бельгійці, ірландці... Одне слово, вінок національностей замкнули греки, москалі, українці, італійці, поляки та американські негри. Коли про це сказав Оскару, той не стримав реготу: — Іти віриш усьому написаному? От ми з тобою хто? Стасьо замислився. Казали йому, що мати — Матильда — полька, годувала його українка, виховував напівавстріяк-напівполяк.

— Якщо за паспортом...

— Сам знаєш, що паспорт сфальшований! А ким ти себе чуєш? Хлопець знизав плечима.

— Бачиш, чим більше крові намішано у твоїх жилах, тим ти здібніший до всього. Так що не мороч собі голови!

Гробовецький уже надумав, чим займатиметься надалі. Він почув від Беати новину, яку вона обговорювала на каві в «Пчілці»зі своїми приятельками, що американська фільмова зірка Фанні Уорд має намір заснувати в Америці та Англії «університети краси», де викладатимуть не лише педагогіку тіла та духа, але й історію краси у зв'язку з історією культури та людською психологією. Перша така школа ось-ось відчинить двері в Нью-Йорку.

Але Оскарова реакція була ядучою: якщо та школа дасть докази, що бридкі особи стануть вродливими, а злі — добрими, тоді можна в неї вкладати гроші... Це щоб Беата забула про примху артистки.

Сам же почав міркувати так: скільки панночок вважають себе невродливими лише тому, що не знають істини — справжня краса не в дотриманні зовнішньої привабливості з допомогою косметики. І навіть не в умінні посміхатися! Он паризькі підприємливі шахраї порозсилали жінкам проспекти, в яких було написано, що жінки, сміючись, нищать собі лице і занадто шкірять зуби. А їхній Інститут сміху вчить посміхатися зразково, ідеально! Лекції провадять при люстерках і грамофонах! Вчителі сміху-усміху — мистці своєї справи. Вони, певно, особливо гарно сміялися тоді, коли їхні учні не чули...

Отже, чого можна навчати панн в школі краси? Звісно, танцям. Італійський лікар Долетті довів, що танець лікує істерію: зі ста жінок сімдесят вісім вилікувалося від цієї недуги під час зимових карнавалів! Слід запровадити курс моднярства. Ще годилась би наука про добір парфумів... Науку усмішок викладатиме Стасьо. А іспити можна складати на костюмованих балах, що їх організовує пан Рахлєвич.

Минуло ще трохи часу — і в міській газеті надрукували оповістку, що забавовий гурток на Вірменській, 25 віднині називатиметься Школою краси та грації, куди запрошуються на науку панни й пані, які бажають вдосконалити свою вроду. Модерних танців навчатиме відома мадярська танечниця Ева Мількофр, що перемогла у Франції на конкурсі безперервного руху; вона також провадитиме науку моднярства та добору косметики; своє уміння ідеально посміхатися передаватиме Станіслав Крузенштарн, випускник паризького Інституту сміху; мистецтво бесіди викладатиме Ізидор Рахлєвич. Сам Гробовецький не наважувався ніде себе заявити, хоча лекції з омолодження організму міг би прочитати із заплющеними очима, не оприлюднюючи припису виготовлення суспензії свого винаходу.

Запотребованість такого закладу виявилася в тому, що черга звивалася на всю Вірменську. Запис провадив Рахлєвич, про якого ходив поголос як про чоловіка, що не ведеться на жінок, а лиш на вродливих хлопців. Ще тиждень — і Школа краси запрацювала б на повну потугу, бо прибула б Ева з Дебрецену, так все зруйнував конфлікт інтересів.

У сусідньому будинку мешкала жінка-медіюм — пані Евґенія Пікар, колишня кравчиня, яка відкрила в собі феноменальні спіритичні здібності. Вона, на замовлення рідні, викликала душі померлих — і на її старім поморхлім лиці з'являлися риси обличчя осіб, що приходили з тамтого світу: десятилітньої дівчинки, літнього достойника, молодої жінки. Пані Пікар викликала духи при світлі і дозволяла тримати себе за руки. Яким чином вона змінювалася на лиці так, що присутні аж сахалися — ніхто не знає.

Так от, знаменита медіюм поскаржилася своїм аристократичним клієнтам, які мало не щодня замовляли побачення з умерлими, що відчуває певні незручності від гамору на вулиці. У неї таке передчуття, ніби тих жінок скликають на содомію[39].

Прийшли поліціянти. Ізидор Рахлєвич показав офіційний папір на підприємництво. Його скасували без пояснень. Він почав оскаржувати, адже оплатив оренду зали. Йому відповіли: хочеш, щоб тебе засудили як деґенерата? Ізидор склав зброю...

Оскар Гробовецький скрипів зубами і заклався зі Стасьом, що спочатку знищить стару відьму, а вже потім вони зберуть валізи на Париж.

Підліток Ісаак Абст, гершт[40] цілої злодійської банди із семи осіб, прийшов добровільно до Юрася Маґдебурка і, схиливши голову, покаявся, що добуте вломами переховує у Евґенії Пікар.

Під час обшуку пані-медіюм не могла пояснити, звідки