Читати книгу - "Випадкова наречена, Поліна Креп"

Називаю адресу та влаштовуюсь на сидінні. З сумочки поряд доноситься жалібний писк.

– Зефірко, ну що трапилося знову? Захитало? – ніжно каже Мілана з непідробною тривогою в голосі. – Чи це ти після перельоту ніяк не відійдеш, га? Що ж мені робити з тобою, маленька? І лікар наш у відпустку поїхав, як навмисне, – красуня ставить каву в підстаканник і дістає з сумки собачку, що тремтить усім своїм невеликим тілом.

Дівчина садить крихітку до себе на коліна, не забуваючи підстелити пелюшку, і ніжно погладжує.

– Мій брат стажувався у ветеринарній клініці, дуже гарній, – пропоную допомогу. – Він може зателефонувати та домовитися, щоб вас прийняли без черги.

– Правда?

– Звісно, ​​мені не складно. Та й Кості буде приємно. Він дуже сумує за своїми пухнастими пацієнтами.

Мілана піднімає голову і уважно дивиться на мене, наче щойно побачила.

Сьогодні на дівчині довга пряма спідниця та облягаючий топ із короткими рукавами. Біляве волосся зібране в дві пишні коси. Я думала, ми з нею ровесниці, але у цьому образі вона виглядає першокурсницею. Дуже привабливою та грайливою.

Невже мені теж доведеться так ходити? Ну і жалюгідний вигляд у мене буде! Я ж тріска, яких ще пошукати, і з Міланою мені не зрівнятися. Та і усілякі підкладні конструкції зараз не в моді…

Стоп! Я не збираюся з нею мірятися фігурою чи її відсутністю. Не хочу вкотре привертати увагу ароматного денді. Але думка про договір з дияволом, а особливо про пункт з поцілунками, змушує мої щоки рожевіти.

– Тобі б засмагнути трохи, – задумливо тягне Мілана. – Слухай, а не хочеш пофарбуватися? Відтінок «бордо» буде шикарно виглядати на твоєму волоссі.