Читати книгу - "Ти не мій брат, Ханна Еванс "

Настя

Наступний тиждень починається зі звичайного споглядання на цю парочку. Яка мене бісить до неможливості. Ближче до закінчення занять, підбігає Лінка.

 - Так, досить киснути! Сьогодні ми йдемо на вечірку.

 - Що? Оце вже ні.

Але з іншого боку, підходить Арс.

 - Оце вже так, дорогенька. Не переживай, їх там не буде. Вечірка у мого давнього друга, який недавно переїхав з іншого міста. Тому, ти сьогодні гарно одягаєшся і ми будемо відриватися.

Всіх моїх інших відмовок, друзі не приймають. Хапають мене з обох сторін і тягнуть до Арсового автомобіля. До речі, його батьки досить заможні. Тому й автомобіль відповідної марки BMW x5, чорного кольору.

Ближче до вечора, у квартиру вламуються друзі і починають випрошувати мене у мами. На що, вона звісно ж, відпускає. Каже, що в неї увечері теж плани і не хоче лишати мене одну.

" Плани? Це щось нове... "

Але я не кажу нічого. Не хочу лізти у її особисте життя. А навпаки рада, що вона нарешті посміхається.

Далі Арс про щось розмовляє з мамою на кухні. А Лінка береться за мій гардероб. Починає перебирати весь мій шкаф. Знаходить чорну, коротку сукню. До речі, єдину у моєму гардеробі. Хоча, я її жодного разу не одягала, не було приводу. Зазвичай ношу джинси, футболку та кросівки. Але Лінку не переконати. Вона робить мені макіяж, підвівши чорні стрілки, та легкі локони.

 - Ось і все, наша принцеса готова!

 - Лінка, можливо, я все - таки не піду?

 - Я тебе не піду.

 - І я теж.

Виглядає за дверей Арс.

 -  Ну що, готові?

 - Ага!

Задоволено відповідає Лінка.

 - Ну кралі, поїхали?

Ми разом переглянувшись, кидаємо на нього подушками. На що, він починає відбиватися. Через декілька хвилин наших дурощів, виходимо і прямуємо на вечірку.

За пів години, прибуваємо на місце. Заходимо у двір, з якого голосно лунає музика, кругом шум і багато молоді. А найголовніше, басейн з підігрівом. У якому купаються дівчата, показуючи себе у всій красі.

 - Чому ти не попередив, що буде басейн?

Злиться Лінка на Арса.

 - Я й сам не знав.

" Фух... А то знаючи Лінку, вона би точно змусила одягнути купальник і залізти у басейн. "

 - Добре, що я передбачаю різні ситуації.

 - Що?! 

Разом з Арсем перепитуємо.

 - Ну чого, ви такі здивовані? Є у мене в сумці два комплекти.

 - Хто би сумнівівся...

Каже Арс.

 - Але це вже точно, без мене!

Відповідаю.

 - Ага.

Киває Лінка і тягне мене до випивки.

 - Доки ви будете обирати, я привітаюсь зі старим другом.

 - Гаразд білявчику, але не переплутай його з тими, хто в басейні. Тобі ще нас, додому везти.

 - Ха-ха. Дуже смішно!

Він зникає, а ми прямуємо до випивки. Після декількох коктейлів, Лінка тягне мене танцювати.

 - Я правда не хочу, у мене нема настрою.

 - Натка, не будь занудою. Через якогось гада, собі життя псувати?

 - Він тут, ні до чого...

 - Ага, розкажи мені. До речі, про гада... Це не Артур стоїть, разом з Арсем і його другом? Все таки він. У нього на шиї, якась "липучка" висить.

Повертаю голову і гірко посміхаюсь.

" Я ж хотіла, лише один день... Щоб їх не бачити... І тут не вийшло. "

 - Сонечко, пробач. Якби я знала... Арсу, "голову відірву"! 

 - Лінка, все гаразд. Не буду ж, все життя від нього ховатися.

Хоча в душі звісно, далеко не все гаразд. Але стараюсь, не подавати виду. Ми починаємо плавно танцювати, поруч з'являються якісь хлопці. Але Лінка так на них глянула, що вони одразу відійшли. Тоді бачу, як Арс разом з другом йдуть до нас. У мене дивні передчуття.

Вони підходять ближче і я зустрічаюсь поглядом з його другом. Який досить нагло, мене розглядає.

 - Дівчата знайомтесь, це Вадим.

 - Привіт Вадим. Дуже гарна вечірка. Дякуємо, що запросив.

Каже Лінка, грайливо усміхаючись.

 - Ну він, взагалі не запрошував, то я...

Відповідає Арс, а вона зло коситься на нього.

 - А як тебе звати, красуне?

Звертається до мене Вадим.

 - Настя.

Ледь посміхаючись, відповідаю.

Він високий, чорне волосся, блакитні очі і худорлява фігура. Досить симпатичний, особливо притягує його погляд. Одягнений в сині джинси, білу футболку, кросівки і браслети на одній руці.

Тут ніби, хтось спеціально вмикає медляк і Вадим мене запрошує.

 - Потанцюємо? 

 - Я не...

Лінка мене перебиває.

 - Звичайно танцюйте! Арс, можна тебе на декілька слів?

Вони відходять, я здогадуюсь про що буде їхня розмова. В голові, лише одне.

" Я не хочу танцювати. "

Але виходу нема. Відчуваю його парфум, запах східних спеції. Мені не дуже подобається Вадим. Особливо те, як він мене притискає до себе.

 - Добре, що переїхав у це місто. Інакше, якби я познайомився з такою красунею? 

Видавлюю із себе посмішку. Відчуваю, як мою спину хтось "пропалює". Повертаю голову і за стільки часу вперше, зустрічаюсь поглядом з Артуром. Дивиться так, ніби хоче "спопелити". Відводжу очі, не можу витримати його напору. На щастя, музика закінчується. Хочу піти, але Вадим мене зупиняє.

 - Може вип'ємо чогось?

 - Я не...

Він мене не слухає, бере за руку і тягне до випивки. Бачу здивоване обличчя Лінки і пошепки вимовляю.

 - Допоможи мені, інакше тобі кінець.

На що, вона.

 - Не бійся, я поруч.

" Ну Лінка, хай я до тебе доберусь! "

Ми підходимо до столу. Беру собі сік, а Вадим пиво.

 - Можливо, щось міцніше? 

 - Та ні. Я сьогодні вже випила трохи.

 - У тебе є норма?

 - Авжеж, інакше друзям доведеться тягти мене до машини.

Він посміхається.

 - А ти цікава, не така, як інші.

 - У чому ж, я інша?  

Дивлюсь у бік, де стоїть Артур з Діаною. Він відчуває мій погляд і теж дивиться. В цю секунду, наче струмом пробиває.

 - Зазвичай, ви обираєте таких, які не зовсім справжні.

 - Просто так простіше. Не потрібно напружуватися. Але для чогось серйозного, вибираємо таких, як ти. Ходімо, я тобі щось покажу.