Читати книгу - "Фенікс, Валерія Дражинська"

Камера знаходилася в іншому кінці зали. Тобто, далеко. Якість залишала бажати кращого. Тобто, жахлива. Та й я дуже змінилася за ці три місяці. Зіставити мене з тією дівчиною на відео практично неможливо. Але Марату якось це вдалося. Він поки нічого не знає, але розбереться. Щоб я зараз не придумала - це буде лише відстрочкою. До правди він докопається.

Раціональне мислення допомогло взяти себе в руки. Майже! Почуття до цього звіра ніхто не міг вимкнути на замовлення.

- Чому ти мені це показав? Я не розумію! Марат, тепер ти справді мене лякаєш. І твої люди. Навіщо так грубо? Я ж і так була згодна, - сльози, що течуть з очей, додають достовірності правдивим словам.

Мені боляче і страшно. Тепер я розумію, про що говорив Ігор Сергійович про Марата. Він дійсно страшна людина. Все пізнається в порівнянні! Може обдарувати ласкою, але, якщо щось піде не по ньому, запросто знищить.

Марат спокійно сідає в порожнє крісло навпроти.

- Звідки ти знаєш цю дівчину, Ава? - на мої сльози він просто не звертає увагу, дивиться як на звичайного підлеглого.

- Я її не знаю! - схлипую і руками витираю мокрі щоки.

Він піднімає одну брову, демонструючи здивування від явної брехні.

- Точніше, тоді я її бачила вперше й востаннє, - байдуже зазначаю, що сльози припиняють бігти з очей. 

- Судячи з подарунку і вашого спілкування, у це важко повірити, - Марат піддається вперед і кладе руки на стіл, - Ава, якщо ти ще не зрозуміла, я не просто так питаю.

- А чому? Хто вона для тебе?

- Ця шльондра? Ніхто, - усміхається, але відчуваю, що починає злитися, хоча ні по обличчю, ні по поведінці цього не скажеш.

- Чому ти про неї так говориш? Мені вона сподобалася. Приємна дівчина, - вже у мені прокидається злість на його неприємні слова про сестру.

- Ти не відповіла на моє запитання. Не змушуй розмовляти з тобою по-іншому.

Навіть не хочу уявляти, як це.

- Ти на мої не відповідаєш! - моя спроба бути сміливою розбивається об стіну незворушності, - Це Марія. Стара подруга моєї сестри. Настя, сестра моя, зараз працює в Америці. На день народження подруги не змогла прилетіти. Попросила мене прийти, привітати і телефон цей старий у подарунок знайти. Motorola RAZR V3i. Заскок такий у цієї Маші був, хотіла вона собі саме цей телефон. Ось я і прийшла, привітала, подарувала і пішла. Усе!

Сірі очі звужуються в невірі. Передбачувано. Дівчина, яка раптово з'являється в його житті і вдає з себе всю таку недоторканність, три місяці тому була на заході, де його брат на очах у свідків розстріляв двох людей. Марат усе дізнається. Рахунок іде на дні! Можливо, я все ще його приваблюю, що, судячи з поведінки, сумнівно, але він точно до мене більше не наблизиться. Принаймні, поки не розбереться в ситуації. У нашому випадку це означає ніколи.  

- Що відбувається, Марат? Чому тебе так хвилює моє знайомство з цією дівчиною? Навіщо ти показав це відео? - мені важко зараз із ним розмовляти, але не ставити запитання підозріло.

Я все ще під враженням від побаченого і з таким Маратом складно мати справу, він морально вимотує противника.

- Ти знаєш, що сталося після того, як ти пішла? - спокійно цікавиться.

- Звідки? Я ж сказала, що бачила її вперше й востаннє, - тримати маску коштувало титанічних зусиль.

- Ця дівчина і хлопець поруч із нею того дня загинули.

- Мені шкода! Я не знала! - на очі знову навертаються сльози, - Але як це стосується тебе? І до чого я до цього? Чому ти так поводишся зі мною?  

- Бачиш, Ава, я не вірю в такі збіги, - він піднімається, обходить стіл і, сховавши руки в кишенях чорних штанів, зупиняється за метр від мене, - Мене це стосується безпосередньо. А до чого там ти, я дізнаюся!

- Марат, почекай, ти помиляєшся. Що там сталося? Чому вони померли?

- Ти можеш іти! - дякую, що хоч не "вільна".

- Як скажеш! - проковтнувши реальну образу, встаю і йду на вихід, а біля дверей обертаюся, - Я тобі цього не пробачу!

Він байдуже зустрічає мій погляд і ледве помітно посміхається. Йому моє пробачення до одного місця.

Поки добиралася додому на таксі мене всю трясло. Тільки зайшовши у квартиру, побігла у ванну кімнату, де, увімкнувши воду в крані, почала тремтячими руками міняти сімку в телефоні, щоб зателефонувати Ігорю Сергійовичу. Десь у фільмі про шпигунів бачила, що якщо в будинку прослуховування, то саме так потрібно робити. Маразм, звісно, але краще перестрахуватися.

- Ава?

- Відео! У нього є відео з дня народження Маші. Мене там складно впізнати, але він упізнав..., - я намагаюся виразно викласти суть справи, але, підозрюю, виходить у мене погано.

За кілька хвилин моєї сумбурної розповіді та навідних запитань Ігор Сергійович вийшов із себе:

- Ава, вгамуйся. Час у нас ще є, - гаркнув він, - Навіть Дроздов не зуміє швидко розрити все. 

- А сенс? Він мене зараз до себе не підпустить.

- Значить ідемо на пролом!