Читати книгу - "Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой"

В’язень кинувся тікати. Бад натиснув на гачок, але магазин був порожній. Він кинув помповик, дістав свій револьвер — один, два, три, чотири, п’ять, шість пострілів у спину втікачеві, кілька з них увійшли вже у тіло мерця. Зовні почувся галас — зеки метушилися біля тіла Сміттє-Джека на колії. Люди шерифа розстріляли їх майже впритул — повітря від крові стало на мить червоним.

Вибухнула димова граната — і Бад побіг до наступного вагона. Там було справжнє пекло: білі хлопці в джинсових костюмах розстрілювали чорних хлопців у джинсових костюмах, а охоронці в хакі стріляють по тих і інших. Він зістрибнув з потяга й побіг під захист дерев.

Уся колія була завалена тілами.

Снайпери легко знімали в’язнів, мов качок на полюванні.

Бад рвонув у сосни, до своєї машини, і виїхав на колію, шкребучись об рейки мостом. Потім викрутив кермо, і з’їхав під укіс, ковзаючи колесами по гравію. Спустившись, він побачив іще одну машину, біля якої стояв високий чоловік. Бад впізнав його — і дав по газах, аби тільки розчавити цю тварюку.

Чоловік кинувся навтьоки. Бад в’їхав у бік чужого автомобіля, і автомобіль від удару зупинився. Бад виліз — у голові в нього паморочилося, обличчям текла кров. Собачник Перкінс наближався до нього, стріляючи на ходу.

Одна куля влучила Бадові в ногу, інша — у бік. Дві пройшли повз, ще одна влучила у плече, потім він знову схибив і кинув револьвер на землю, вихопивши ножа. Бад помітив на його пальцях важкі персні.

Собачник вдарив його ножем. Бад відчував, як лезо входить у груди, намагався стиснути кулаки, але руки його не слухалися. Собачник нахилився до нього, гидко усміхнувся — і Бад, зібравшись із силами, завалив йому коліном по яйцях і відкусив носа. Перкінс заволав від болю; Бад вчепився йому зубами в руку, навалившись на виродка усією своєю вагою.

Вони зчепилися; Перкінс верещав, як тварина. Бад бив його головою об землю, відчуваючи, як із кожним ударом все більше виходить із суглоба його рука.

Собачник впустив ножа. Бад підібрав його, але раптом його осліпив блиск перснів, якими виродок убивав беззахисних жінок. Він кинув ножа і забив Перкінса до смерті своїми голими, зраненими руками. 

Розділ 76

Маєток Петчетта лежав у руїнах — майже гектар сміття і попелу. Шматки черепиці на газоні, у басейні — понівечена вогнем пальма. Сам будинок перетворився на купу каміння, заваленого попелом. І ось тут, посеред усіх цих розвалин, було сховано замінований сейф.

Ед почав продиратися крізь руїни. Девід Мертенс десь зник. але ж він повинен був зазирнути сюди, інакше й бути не могло.

Підлога провалилася на фундамент — треба було вигрібати звідти все це дерево. Гори трісок, купи мокрого ганчір’я — ані сліду металевого блиску. Роботи тут було — на тиждень для десятьох, і ще не обійтися без спеціаліста з розмінування. Ед обійшов будинок з іншого боку.

На задньому цементованому ґанку валялися залишки обгорілих меблів. У бетоні не було ані тріщин, ані вибоїн, ані найменшого сліду дірки під сейф. Будиночок при басейні також перетворився на гору сміття.

Деревина лежала тут метровим шаром — Мертенс не став би шукати тут, він би з такими завалами не впорався. Він підійшов до басейну — обвуглені пляжні крісла, плавуча платформа. Раптом він побачив у воді чеку від ручної гранати.

Ед штовхнув стовбур пальми, що плавав у воді. Між листям застрягли шматочки порцеляни, стовбур пальми був посічений шрапнеллю. Ед прихилився до води й поглянув уважніше: у воді плавали капсули, чорні квадратики, схожі на капсюль-детонатори. У неглибокому кінці басейну на сходинках відвалився шматок штукатурки — там було видно оголені металеві ґрати і ще більше пігулок. Ед уважніше придивився до галявини — від басейну до будинку бігла доріжка начисто випаленої трави

Підходи до сейфа. Гранати й динаміт, що забезпечували безпеку схованці. Напевно, гігантська пожежа знешкодила увесь боєприпас, хоча, можливо, й ні.

Ед стрибнув у воду, відламав шматок штукатурки — на поверхню спливли ще пігулки й піднялися бульбашки повітря. Він взявся віддирати штукатурку двома руками — гіпс, вода, бульбашки, а ось і покручені металеві дверцята. Пігулки тепер спливали, ніби їх викидало на поверхню виверженням вулкана, всередині сейфа виявилися запаяні у пластик папки, стоси грошей та пакунки з білим порошком. Ед діставав це добро із сейфа, поки той не перетворився просто на глибоку і чорну нору. Потім, стікаючи водою, почав тягати пакунки до машини — сонце палило нещадно, і коли він закінчив, то вже майже висохнув. Він востаннє підійшов до сейфа — помацав іще і прощальним рухом вигріб залишки таблеток.

У прогрітій сонцем машині Ед швидко зігрівся. Він під’їхав до акторської школи Дітерлінґа, перестрибнув через паркан.

Там царювала тиш — субота, занять не було. Типовий гральний майданчик — баскетбольні кільця, розмітка під софтбол. Де