Читати книгу - "Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой"

Джек Вінсеннс посмертно отримав медаль «За доблесть». На похорон нікого із Управління поліції не запросили, а вдова відмовилася зустрітися з капітаном Едом Екслі.

Бад Вайт щосили боровся за життя. Він залишався у відділенні інтенсивної терапії центрального шпиталю округу Фонтана. Він пережив шок, значні неврологічні пошкодження, втратив майже половину крові. З ним невідступно була Лінн Брекен. Він не міг говорити, але відповідав на питання рухами голови. Шеф Паркер теж заявився до нього в лікарню і вручив медаль «За доблесть», але Бад вивільнив руку із бандажа на плечі і жбурнув медаль йому в обличчя.

Минуло десять днів.

Склад у Сан-Педро згорів дощенту: на згарищі знайшли залишки порнографічних журналів. Детективи визначили, що там діяв палій-професіонал, але ніяких слідів виявити не вдалося. Будівля належала Пірсу Петчетту. Повторно допитали Честера Йоркіна та Лоррейн Мелвесі, але нічого вартого уваги вони не сказали, і їх відпустили на волю.

Ед Екслі спалив героїн, а гроші й документи сховав. У його підсумкових звітах про розслідування справи «Нічної сови» ім’я Дадлі Сміта не згадувалося, як і той факт, що Девід Мертенс, визнаний убивцею Сіда Гадженса, Біллі Дітерлінґа та Джеррі Марсаласа, причетний і до страшної смерті Віллі Веннерголма і п’ятьох інших дітей у 1934-му році. Також ніде у зв’язку з цими подіями не згадувалося ім’я Престона Екслі.

Шеф Паркер скликав прес-конференцію. На ній він оголосив, що справу «Нічної сови» розкрито — цього разу по-справжньому. Бійню в забігайлівці влаштували Барт Артур «Собачник» Перкінс, Лі Вакс та Ейбрагам Тайтелбаум. Мотив — бажання вбити Діна Ван Ґелдера, колишнього зека, який видавав себе за Делберта «Дюка» Кеткарта, за якого його і прийняли під час першого розслідування. Стрілянина була задумана як акт залякування Пірса Моргауса Петчетта (він і сам нещодавно став жертвою вбивства), щоб віджати в нього його бізнес із виробництва та поширення порнографії, наркотиків та надання послуг проституток. Генеральний прокурор штату, вивчивши 114-сторінковий рапорт Еда Екслі, заявив, що в нього претензій і питань немає, — і закрив справу. Розв’язавши загадку «Нічної сови», Ед Екслі знову заслужив повагу й довіру, церемонію присвоєння йому звання інспектора транслювали по телебаченню.

Наступного дня Престон Екслі оголосив про свій намір балотуватися в губернатори від Республіканської партії.

Джонні Стомпанато, повернувшись із Акапулько, переїхав до Лани Тернер у Беверлі-Гіллс. За ним стежили сержанти Двейн Фіск та Дон Клекнер, але він сидів вдома і нікуди особливо не вибирався.

Шеф Паркер і Ед Екслі вважали його чудовим «бонусом» — це був останній із живих нападників на «Нічну сову», якого в разі чого можна буде кинути в пащу ненаситній публіці, тимчасово заспокоєній убивством справжніх злочинців. Звичайно, як тільки Стомпанато залишить Беверлі Гіллс і з’явиться у Лос-Анджелесі, його належало тут же заарештувати. Паркер хотів, щоб затримання відбулося за всіма правилами, і був готовий задля цього почекати.

Справа «Нічної сови», так само як і вбивства Біллі Дітерлінґа та Джеррі Марсаласа, не сходила із перших шпальт газет. Але нікому навіть на думку не спало, що ці злочини пов’язані між собою. Тіммі Валберн від коментарів відмовився. Реймонд Дітерлінґ опублікував прес-реліз, у якому висловив жаль за сином, який пішов так рано. Після цього він на знак жалоби на місяць закрив Дрімленд. Він жив відлюдником у своєму будинку в Лаґуна-Біч, лише в компанії його подруги та помічниці Інес Сото.

Сержант Майк Брюнінґ та офіцер Дік Карлайсл нібито так і перебували у відрядженні за межами штату.

Капітан Дадлі Сміт став однією із центральних фігур прес-конференцій, присвячених справі «Нічний сови». На прощальній вечірці на честь Тада Ґріна Сміт виголосив тост на честь свіжоспеченого інспектора поліції Лос-Анджелеса — Еда Екслі. Здавалося, його абсолютно не турбувало те, що Стомпанато залишався на волі, що за ним встановили цілодобове стеження — отже, просто прибрати його не вийде. Так само його не турбував той факт, що в найближчому майбутньому Стомпанато міг опинитися за ґратами.

Ані Престон Екслі, ані Реймонд Дітерлінґ, ані Інес Сото не привітали Еда Екслі із просуванням по службі та відновленням репутації.

Ед розумів, що їм усе відомо. Він припускав, що Дадлі також усе відомо. Вінсеннс — мертвий, Вайт ледве-ледве живий. Залишався тільки Боб Ґаллодет, але Ґаллодет нічого не знає про деталі зв’язку Престона Екслі зі справою Атертона.

Ед відчував, що готовий вбити Дадлі Сміта на місці.

Ґаллодет на це резонно заперечував, що так він поховає самого себе.

Вони вирішили зачекати і все підготувати.

Але Бад Вайт — чекати, знаючи, що він також усе знає, було просто неможливо.

Він мав катетери на обох руках, шини на пальцях. На грудях — три сотні швів. Кулі розтрощили кістки, розірвали артерії. У черепі він мав сталеву пластину. Доглядала за ним Лінн Брекен. Коли заходив навідатися Ед, вона ховала від нього погляд. Бад не говорив, та й узагалі були сумніви, що він зможе заговорити в майбутньому. Але в очах його чітко видно було питання: Що з Дадлі? Що з твоїм батьком? Що ти збираєшся із цим всім робити? Він все намагався показати пальцями латинську літеру V — знак перемоги. Лише під час третього свого візиту Ед нарешті зрозумів: це означало мотель «Вікторія», де опрацьовували злочинців хлопці із Відділу організованої злочинності.

Він поїхав туди. Там знайшов детальні матеріали до розслідування вбивств повій, яке вів Бад Вайт. Це було приголомшливо