Читати книгу - "Скорочено П’ятнадцятирічний капітан"

Розділ IV

ПОРЯТОВАНІ З "ВАЛЬДЕКА"

Потерпілих з "Вальдека" оточили якнайбільшим піклуванням. Вода та легка їжа повернули їм сили. Найстаріший із негрів, Том, якому було 60 років, розповів, що їхній корабель, який плив з Мельбурна, зіткнувся з іншим 10 днів тому. Поки негри піднялися на палубу, там уже нікого не було. Можливо, команда перебралася на борт корабля, який ударив їх. Всі врятовані негри були вільними і поверталися додому у штат Пенсільванія. 3 роки вони працювали у Південній Австралії і, заробивши грошей, хотіли вернутися додому.

Том був товаришам за старшого. Решта негрів були молоді люди 25-30-ти років; звали їх Бет, Остін, Актеон і Геркулес. Бет доводився сином старому Томові. Всі четверо — гарно збудовані, дужі хлопці. "Пілігрим" вчасно прийшов їм на допомогу, бо у негрів закінчилась їжа і вода.

Собаку звали Дінго, він був із породи сторожових псів, що водяться в Новій Голландії. Він був темно-рудої масті з кількома білуватими плямами на писку. Негри розповіли, що капітан "Вальдека" знайшов Дінго 2 роки тому на західному узбережжі Африки, неподалік од гирла Конго. Капітан узяв собі цю прекрасну тварину, та собака не пішов на зближення з ним і, здавалося, повсякчас тужив за своїм колишнім господарем. На нашийнику собаки були вигравіювані літери "С. В.".

У катастрофі негри втратили усі гроші, зароблені за три роки важкої праці, тож капітан Халл хотів бодай щасливо довезти їх до берегів Каліфорнії. Там Тома і його товаришів — як обіцяла великодушна місіс Уелдон, — гостинно прийме її чоловік.

Розділ V

"С. В."

"Пілігрим" знову рушив у путь, але уперті штилі дуже непокоїли капітана Халла. Він боявся, щоб затримка не стомила його пасажирку, та місіс Уелдон не нарікала. Том, Остін, Бет, Актеон і Геркулес не хотіли сидіти без діла і допомагали, коли це було потрібно. Велет Геркулес легко виконував завдання, які давав капітан. Малий Джек із захватом дивився на велета. Він зовсім не боявся Геркулеса, і, коли той підкидав його на руках, хлопчина тільки радісно верещав. Тепер у малого Джека стало двоє друзів: Дік Сенд і Геркулес. А невдовзі з'явився й третій. Це був Дінго.

Найбільше хотілося додому кузену Бенедікту, бо він всюди нишпорив і ніде не знаходив жодної комахи. Він навіть дослідив шерсть Дінго, надіючись знайти там хоча би блоху. Зрештою кузен Бенедікт причепився Геркулеса, і той мусив вивчати усю колекцію вченого.

Поки кузен Бенедікт просвіщав Геркулеса, місіс Уелдон навчала малого Джека читати й писати. Джек учився читати з допомогою дерев'яних кубиків, на яких були написані червоною фарбою великі літери. Якось Дінго схопив один кубик і, відбігши, поклав його на палубу. На кубику стояла велика літера "С". Потім собака схопив другий кубик і поклав поряд з першим. На другому кубику стояло велике "В". Джек скрикнув із подиву. На його крик підбігли місіс Уелдон, капітан Халл і Дік Сенд. Коли Дік забрав кубики, собака знову, раз і вдруге, схопив ті самі кубики й повідносив їх убік. Саме ці літери було вигравіювано на нашийнику Дінго! Капітан сказав, що ці літери нагадують йому дещо. 1871 року, тобто два роки тому, за дорученням паризького географічного товариства один французький мандрівник вирушив до Африки з метою перетнути її з заходу на схід. Відправною точкою було гирло Конго, де капітан "Вальдека" знайшов собаку, а кінцевою — мис Дельгадо. Ім'я цього мандрівника — Самюель Вернон. Він вирушив у експедицію, й відтоді від нього — ні чутки, ні вістки. Дінго міг належати йому. Пізніше Дінго знову загарчав на Негору, і капітан прошепотів, що тут криється якась таємниця.

Розділ VI

КИТ НА ОБРІЇ

Дінго став знаменитістю на борту "Пілігрима". Капітан Халл не раз розкладав перед ним кубики, і собака завжди вибирав тільки "С" і "В".

10 лютого від їхнього відплиття з Оклендського порту минуло 19 днів, та на обрії не з'являвся жоден корабель.

Якось місіс Уелдон прогулювалась по кормі і побачила, що вода довкола червона. Дік пояснив їй, що цього відтінку надають воді крихітні рачки, яких тут сила силенна. Ними харчуються великі морські ссавці. Справді, дуже скоро матроси побачили кита. Перейнявшись мисливським запалом, капітан побіг на ніс корабля, а за капітаном побігли усі інші. Перед ними був смугач, а в цих китоподібних страшний хвіст, тож до них треба підходити обережно. Найміцніша шлюпка не витримає удару такого хвоста. Та капітан вирішив ризикнути.

Розділ VII

ПРИГОТУВАННЯ

Смугач здавався велетенським. Уполювати його і в такий спосіб довантажити трюм — неабияка принада! Чи ж могли китобої знехтувати таку нагоду? Капітан запевнив місіс Уелдон, що він з командою не наражається на небезпеку, а потім віддав необхідні розпорядження. З досвіду він знав, що полювання буде нелегке. Капітан Халл і 5 матросів сіли у китобійну шлюпку, а на "Пілігримі" за головного лишився Дік Сенд.

Капітан Халл став на місце гарпунера. Саме він метне гарпуна й буде стежити, як розмотуватиметься довга линва, а потім доб'є кита списом, коли той спливе на поверхню. Погода для полювання була сприятлива. Стояв штиль. "Пілігрим" поставили в дрейф. На прощання капітан Халл попередив Діка, що коли треба буде, щоб "Пілігрим" підійшов до них, він дасть знати, піднявши жердину з вимпелом.

Вбитого смугача мали прибуксирувати до "Пілігрима" й міцно