Читати книгу - "Епік"

— І, хай там як, — додав Б’єрн, — Центральний Комітет не ухвалить такої постанови до випуску. Це дає тобі шанс.

— Ви дивилися? — змінив тему розмови Ерік.

— Так. Ми всі були на арені, принаймні всі з Остерфіорда і чимало людей із Гоупа, — обережно глянув на Еріка Б’єрн, і на його широкому, м’ясистому обличчі з водявими зеленими очима застигло запитання.

— Чекання було нестерпним для мене. До того ж я хотів бути вдома через матір. — Ерік на мить замовк. — А вона добре билася?

— Дуже добре! — вигукнула Інгеборг. — Вона справді майстерно володіє ятаганом. Але ти знаєш, із ким їй довелося битись. У Рагнока, мабуть, тільки сам обладунок коштує десять тисяч золотих візантинів.

— Більше, — поправив Б’єрн, який добре знався на вартості зброї та обладунків.

— Як це несправедливо! — Жалість до себе Ерік звичайно вважав за ознаку слабкості й ніколи не давав їй запанувати над собою, не кажучи вже про те, щоб виявити її перед друзями. Однак теперішні обставини були незвичайні. Адже лихо полягає не тільки в тому, що його, напевне, пошлють туди, де навколо будуть самі чужі й він буде змушений тяжко працювати, а й у тому, що батько-мати й досі вважають його за дитину, якій не можна довіряти і з якою не можна говорити про майбутнє, що загрожує їм усім. Натомість сам Ерік вважав, що він відданий родині, гідний довіри й уміє тримати язик за зубами, якщо треба зберегти таємницю.

— Звісно, несправедливо. Зовсім несправедливо й нерозумно. Ваша родина не винна, що зламалася сонячна панель. Таке лихо могло спіткати кожного. Чому вас треба карати? — Інгеборг сердилася, її бліді щоки спалахували рум’янцем, і тільки тепер можна було добачити схожість між стрункою дівчиною та її кремезним братом.

— Авжеж. Таж і нова родина не зможе виробити свою квоту без тієї енергії. Насправді немає ніякого сенсу переселяти вас, — сказав Б’єрн, зав’язуючи шнурки на комірі куртки, щоб захиститися від холодного вогкого повітря.

— А чи Центральний Комітет думав коли-небудь, що означає розлучати друзів і родини? Про те що ми можемо вдіяти? Кинути їм виклик бодай у найменшому — це загинути на арені, як твоя мати. Не кажучи вже про те, щоб запропонувати справді радикальні зміни, — Інгеборг розшарілася, звертаючись не меншою мірою до себе, ніж до Еріка.

— Чи мріяла ти коли-небудь про боротьбу з Центральним Комітетом і перемогу? — запитав її Ерік, ця думка зринула з глибин його серця, де він зазвичай ховав її, окрім тих митей, коли розмірковував про майбутнє.

— Завжди, — глянула на нього Інгеборг, їхні очі зустрілися, й Ерік побачив цілковите розуміння. Він радів, що нарешті висловив своє потаємне прагнення.

— А я ні, — озвався Б’єрн, стенувши плечима й увиразнивши таким чином свій прагматизм. — Такі мрії нереальні.

Трохи віддалік од них сів зяблик, шукаючи прихистку й заклопотано крутячи навсібіч головою, щоб роздивитися геть усе крихітними чорними очима. Тепла рука, що лежала зверху на Еріковій, напружилася: Інгеборг мимоволі заціпеніла, щоб не злякати пташки. Приязнь і підтримка друзів були великою розрадою для Еріка, тому перспектива втратити їх була ще тяжчою, ніж думка, що доведеться працювати у вугільній копальні.

Вітерець, що легенько ворушив дрібненькі пір’їни зяблика, тож здавалося, ніби в пташки хутряний комірець, раптом повіяв дужче й забрав із собою пташку.

У ті короткі миті Ерік у глибинах своєї душі ухвалив постанову, що сповнила його радістю. Хоч яким неможливим видавався той намір, він вирішив боротися з Центральним Комітетом і помститися за смерть матері.

Розділ 2

Похвала красі. Знову мертвий

Намагаючись знайти спосіб кинути виклик Центральному Комітетові, Ерік ішов на ризик, який ще ніколи не загрожував йому в «Епіку». Він був готовий загинути, шукаючи помсти й потрібної йому інформації. Але мати не зрозуміє його. Вона ще сподівалася, що Ерік уникне переселення, показавши добрі результати на щорічному випускному турнірі. З цього погляду кожна смерть була нещастям, яке знищувало все багатство та спорядження, набуті персонажем Еріка. Якщо він і далі буде такий необережний, то вийде на турнір практично голий і стане легкою здобиччю для першого-ліпшого десятирічного хлопчака, що встиг придбати іржавого кинджала.

Ерік уже вирішив від’єднатися від «Епіку», як йому спало на думку, що слід принаймні підготувати собі якийсь новий персонаж. Крім того, це був спосіб відсунути мить, коли доведеться сповістити батькові-матері недобру новину.

# СТАТЬ: ЖІНОЧА

Цей вибір стався майже мимоволі, тож Ерік і сам здивувався. Уперше він вибрав жінку. Зазвичай люди дотримуються своєї статі, ба навіть намагаються загалом якомога уподібнити персонаж до власної особи, можливо, тому, що дуже багато шлюбів урешті-решт були результатом зустрічей під час гри. Хай там як, порив стати жінкою сподобався Ерікові. Можливо, як жінці йому щаститиме більше.

Ерік переглянув величезну базу даних жінок. Він зупинився на невеличкому блідому обличчі з рудими косами, зеленими очима й кількома цятками ластовиння. Своїми рисами новий персонаж був схожий на Еріка, хоча він, як і мати, мав темне волосся й карі очі. Потім, на відміну од решти гравців, Ерік витратив усі свої початкові очки на красу.

Поважні гравці, а увесь світ складався з поважних гравців, ніколи не марнували на красу жодного очка, яке можна було витратити на практичні атрибути, скажімо, бойову майстерність, ремісничі вміння, зброю, магічні предмети й чари. Тому весь загал гравців «Епіку» складався з понурих, сірих гуманоїдів.

Його друзі либонь будуть вражені; мабуть, неможливо пояснити їм свій вибір, так само як немає жодного раціонального аргументу на користь відмови од усіх практичних переваг задля краси. Напевне, можна просто сказати, що створення привабливого жіночого персонажа — його примха, бо Ерік знав, що та жінка недовго існуватиме у світі. Почасти це було правдою, але водночас Ерік відчував, що вона є справжнім відображенням настрою, який охопив його, — настрою нонконформізму, прагнення кинути виклик усталеним традиціям гри.

Хоч з якого боку поглянути, та жіночка створювала незабутнє враження. Вона приголомшувала. Не мала ніякої зброї, стояла в штанах і блузці, видавалася гнучкою та впевненою, й відчувалось, як у ній нуртує енергія.

# УСМІШКА