Читати книгу - "Тролейбусом до Хрещатика, Василь Павлович Бережний"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Професор мимохiть окинув поглядом її постать - вже не молода, пiд очима "гусячi лапки", обличчя втомлене. "I як це в неї так добре виходить? подумав, пригадавши, як медсестра припадала губами до губ пацiєнта, вдихаючи йому життя. - Якби не вона - нiяка апаратура не допомогла б... Житиме! Ще, можливо, провалюватиметься в безпам'ять, але то нiчого... Криза минула, житиме, от тiльки чи розповiсть про своє побачення зi смертю?.."
Уголос трохи сухувато сказав:
- Тепер можете вiдпочити, нiч минула.
- Ох i пiч... - Вона якось болiсно усмiхнулась. - Я вже боялась... Хоч i клiнiчна, але ж смерть... Правда, отой ще тяжчий був - молодий поет...
- З Кiровограда?
- Здається. Тодi ви теж...
- Що ми? - скинув бровами професор. - Ми тiльки допомагаємо боротися... Головне - життєвi ресурси органiзму.
- Авжеж...
Медсестра вимкнула свiтло. Реанiмацiйну палату виповнило сине київське свiтання.
Повiки пацiєнта стрепенулися, вiн розплющив очi i тихо спитав:
- А тролейбус де?
- Не хвилюйтеся, все гаразд. - Звичним жестом професор взявся перевiряти пульс.
- Я їхав тролейбусом до Хрещатика...
- Ну, ну... - Професор обернувся i виразно поглянув на медсестру. Вона миттю ввiмкнула запис i подала мiкрофон. Почалася ще одна мандрiвка в глибини психiки, як називає професор свiдчення тих, що побували по той бiк життя...
Ранок уже палахкотiв над Києвом.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тролейбусом до Хрещатика, Василь Павлович Бережний», після закриття браузера.
