Читати книгу - "Зламати ляльку Loly, Катерина Дако"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Люди – як ляльки.
Цікаві, поки що нові.
Олена Поліна
- Уявляєш, до нас учора САМ заходив!
- САМ? Це ще навіщо? Невже вирішив у громадському харчуванні, як усі нормальні люди, харчуватися?
- Та ні, з перевіркою. Тепер у нас все перевіряють і на свій лад переробляють.
Вони сиділи з подругою Інкою на дивані і пили чай із гарних чашок у формі бочонок. На одній були намальовані баклажани, на другій – моркви. Чашки сто років тому привезла троюрідна сестра з Німеччини. Але вони досі були найулюбленішими.
- Ну і що ВІН? Як тобі? - Запитала Інка, відкушуючи цукерку "Червоний мак". - Чи такий суворий, як кажуть?
- Так, суворий. Але й гарний дуже... - замріяно відповіла Лола. - І молодий ще зовсім, напевно злегка за тридцять!
Інка посміхнулася:
- Так кажеш, ніби закохалася з першого погляду.
- А може й закохалася, - відповіла Лола задерикувато. - Все одно це кохання нерозділене. І ні до чого не приведе.
- От і я кажу: ні до чого доброго це кохання не приведе, - сказала чомусь похмура подруга.
А як у воду дивилася...
Та й починалося так добре, ніби в казці. Гарно так!
Він вона...
Чому ж таке дійшло? І всього через пару місяців, збираючи себе по частинах, Лола часто згадувала ту розмову. Чому вона тоді не послухала подруги?
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зламати ляльку Loly, Катерина Дако», після закриття браузера.
