Читати книгу - "Думай як мільйонер"

Тож я почав серйозно аналізувати себе. Розглянув свої істинні переконання й побачив, що, хоч справді хотів стати багатим, глибоко всередині мене це тривожило. Переважно я боявся. Боявся, що зазнаю невдачі чи ще гірше – матиму успіх, а тоді якось усе втрачу. Отоді я стану чмом. Я зіпсую те єдине, у чому переконаний: свою історію про весь цей «потенціал». А що, як я збагну, що в мене немає чогось потрібного для успіху й мені судилося тяжке життя?

Тоді, за щасливим збігом обставин, я отримав корисну пораду від дуже заможного приятеля мого батька. Він прийшов до нас грати в карти з «хлопцями» й мимохідь помітив мене. Тоді я втретє повернувся до батьків і мешкав у «нижніх апартаментах», інакше кажучи – у підвалі. Думаю, тато пожалівся приятелеві на моє жалюгідне існування, бо, коли той мене побачив, у його очах світився такий жаль, який зазвичай бережуть для тих, хто сповнений скорботи на похоронах.

Батьків приятель сказав: «Гарве, я починав так само, як ти, бувши суцільним нещастям». Чудово, від цих слів мені мало стати набагато краще. Потрібно було йому сказати, що я заклопотаний… дивлюся, як фарба відлущується від стіни.

А батьків приятель вів далі: «Але я отримав пораду, яка змінила моє життя, і тепер хочу передати її тобі». О ні, чергові батьківські повчання, а він мені навіть не батько! Зрештою, він розродився: «Гарве, якщо ти не маєш того успіху, якого хочеш, це говорить лише про те, що ти чогось не знаєш». Як зухвалий юнак, я тоді вважав, що знаю майже все, але, на жаль, мій банківський рахунок був із цим не згоден. Тож я нарешті почав дослухатися до його слів. «Ти знав, що більшість багатіїв мислять дуже схоже?» – спитав він.

Я відповів: «Ні, ніколи про це не думав». Тоді батьків приятель сказав: «Це не точні наукові дані, але в багатих людей переважно один тип мислення, а в бідних – геть інший, і саме це визначає їхні дії, а отже, і результати цих дій. Якби ти думав так, як багатій, і чинив так, як багатій, як думаєш, чи зміг би ти стати багатим?» Пам’ятаю, як я відповів з усією впевненістю здутого м’яча: «Певне, так». «Тоді, – сказав батьків приятель, – тобі потрібно лише скопіювати мислення багатих людей».

Тоді я був скептик, тому спитав: «То про що ви зараз думаєте?» Батьків приятель на це відповів: «Думаю, що багаті люди дотримуються зобов’язань, і зараз у мене зобов’язання перед твоїм татом. Хлопці чекають на мене. Побачимось». Він пішов, але його слова запали в мою голову.

Мені ніщо не допомагало, тому я вирішив, а чом би й ні, і з головою поринув у вивчення багатіїв та їхніх думок. Я вивчив усе, що міг, про внутрішні механізми свідомості, але зосередився передусім на психології багатства й успіху. Я дізнався, що це правда: багаті люди насправді мислять не так, як бідні, і навіть не так, я´к люди із середнього класу. Зрештою, я усвідомив, як мої думки не давали мені стати заможним. Що важливіше, я вивчив кілька ефективних методів і стратегій, щоб справді змінити свій розум і почати думати так само, як багатії.

Нарешті я сказав собі: «Годі вже переливати з пустого в порожнє, перевірмо це», – і вирішив спробувати ще один бізнес. Захоплюючись тренуваннями та здоровим способом життя, я відкрив одну з перших роздрібних крамниць фітнес-товарів у Північній Америці. Грошей у мене не було, тому довелося взяти дві тисячі доларів у кредит зі своєї картки Visa. Я почав використовувати те, що дізнався, наслідуючи багатих людей, у стратегіях бізнесу і стратегіях мислення. Передусім я зобовʼязався досягти успіху й перемогти. Я присягнувся, що зосереджуся на цьому й навіть не думатиму про те, щоб полишити бізнес, аж поки не зароблю мільйон або ще більше. Це радикально різнилося від моїх попередніх спроб, у яких я, завжди мислячи стислими термінами, сходив на манівці, коли отримував нові можливості або коли все йшло шкереберть.

Також я починав сумніватися у своєму ментальному підході, коли в мене виникали непродуктивні або фінансово несприятливі думки. Колись я вважав, що моя свідомість каже правду, однак згодом дізнався, що саме вона так чи інакше була моєю головною перешкодою на шляху до успіху. Тоді я вирішив відмовитися від думок, що не давали мені змоги досягти омріяного достатку. Я сам використав усі ті принципи, про які ви дізнаєтеся з цієї книжки. Чи це спрацювало? Ще й як!

Справи пішли так добре, що лише за два з половиною роки я відкрив десять крамниць, а тоді продав половину акцій компанії «Fortune 500» за 1,6 мільйона доларів.

Потім я переїхав до сонячного Сан-Дієго. Взяв перерву на кілька років, щоб відпрацювати свою стратегію, і почав давати особисті консультації щодо бізнесу. Припускаю, вони були вельми корисні, бо клієнти почали приводити на наші сеанси друзів, партнерів і знайомих. Невдовзі я тренував уже десятьох, а іноді й двадцятьох людей одночасно.

Один із моїх клієнтів сказав, що я міг би відкрити свою школу. Мені це здалося чудовою ідеєю, тож саме так я й вчинив – заснував школу бізнесу «Street Smart» і навчив тисячі людей з усієї Північної Америки «вуличних» ділових стратегій для «швидкісного» успіху.

Подорожуючи континентом із семінарами, я помітив дещо дивне. Двоє людей можуть сидіти поряд в одній кімнаті, вивчати однакові принципи та стратегії. Один із них візьме ці інструменти – і злетить до успіху. Та як думаєте, що станеться з тим, хто сидів поруч із ним чи нею? Відповідь: нічого!

Отоді стає зрозуміло, що можна мати найкращі у світі «інструменти», але якщо «скринька для інструментів» (тут я показую собі на голову) протікає, то будуть проблеми. Тож я розробив програму-інтенсив «Думай як мільйонер», що ґрунтувалася на внутрішньому ставленні до грошей та успіху. Коли я поєднав внутрішню частину (скриньку для інструментів) із зовнішньою (інструменти), майже всі учасники отримали феноменальні результати! Тож із моєї книжки ви навчитеся саме цього: опановувати внутрішнє ставлення до грошей, щоб перемогти у фінансовій грі, – мислити як багатій, щоб стати багатієм!

Мене часто запитують: мій успіх «одноразовий» чи він