Читати книгу - "Не дуже владний бос для залізної леді, Анна Шторм"

"Бампер у неї пом'явся!" – злісно повторив про себе Тихін, але вголос сказав зовсім інше.

– Готовий компенсувати бампер! Тільки давайте без страхової.

– То ви все ж таки п'яні, так? – жінка підійшла зовсім близько і підозріло принюхалася. Від того, що вона була нижчою на зріст, Маєвському, як на долоні стало видно вміст її скромного, але недостатньо щоб все приховати, декольте. Від цього долоні приємно затерпли, а на лобі проступив піт.

– Та не п'яний я! Просто страховки немає. Та й потім, все ж таки винні в ДТП ви, а не я. Але, як справжній джентльмен, я готовий пробачити. Якщо ви погодитеся зі мною повечеряти ввечері.

– Що? – милі очі незнайомки спалахнули таким праведним вогнем, що Тихін побоявся, аби його багатостраждальна "Тойота", а разом з нею і він сам, зараз просто не спалахнули. – Я не вечеряю з п'яними хамами!

 – Але я не п'яний! І не зовсім хам! Просто ви мене розлютили!

– Вибачте, я запізнююся! – процідила крізь зуби дама і, дістала з витонченої сумочки блокнот. Немилосердно видерши з нього листок, написала на ньому щось і недбало поклала на багажник постраждалої "Тойоти". – Там мій телефон. Коли зможете все тверезо обговорити, зателефонуйте.

З відкритим ротом Тихін простежив, як червона сукня зникає серед перехожих.

"Ось що це було, га?" – запитав він сам себе, і сумно поплентався в бізнес-центр.

За годину до

– Тихоне, ти галстук забув! А волосся, волосся напомажене, як у старшокласниці! Ой, я зараз вмру зо сміху! – зубоскалили хлопці з відділку.

Ще б пак, такий привід: вічно шпиняючий їх старший лейтенант Тихін Маєвський явно був не в своїй тарілці. Хлопець, який звик до форми або старих джинсів, зараз намагався знайти зручну позу і сісти в піжонському (як його назвали товариші по службі) костюмі. Костюм вибирав особисто їхній шеф, відмовитися не можна було.

І ось тепер він, Тихін, гроза всіх правопорушників району, нагадував вуличного бойового кота, якого відмили, постригли (а може ще й кастрували) та одягли у незручну попонку. Шовкова сорочка під шию, строгі штани і зовсім уже вбивча жилетка сиділи на його підтягнутій фігурі красиво, але якось чужорідно. Доповнювала картинку супермодна стрижка, на укладання якої перукар не поскупився гелю.

– Маєвський, ти такий сексі, що я в тебе закохався! – підколював найкращий друг і напарник Сашка Воровських. Коли два роки тому вони тільки познайомилися, він, Тихін, приколювався над його прізвищем довше і образливіше, ніж той зараз.

Зрештою психанувши Маєвський розвернувся і майже вибіг з кабінету. Як би він не сердився, і хлопців зрозуміти можна було. Мало того, що на ньому, Маєвському, як на корові сідло, цей жахливий костюм, ще й стрижку кардинально змінити довелося. Все заради справи, Тихона чекав місяць у ролі серйозного боса рекламного агентства.

Агентство відкрилася зовсім недавно. І одразу ж у місті почалися проблеми. Постачання наркотиків, махінації та ще багато чого з'явилося в його, Тихона, містечку з появою цієї конторки. І шеф (ось старий самодур!) не вигадав нічого кращого, як використовуючи старі зв'язки, і спрямувати “в тил ворога” Тихона. Та ще й у ролі керівника відділу цієї самої агенції. Як йому це вдалося, Тихін навіть не питав. За місяць він має все там з'ясувати. Для цього Петро Миколайович навіть одягнув хлопця зі своєї кишені, і виділив симпатичну спортивну “Тойоту”, яка вже другий рік припадала пилом на штраф-майданчику, як доказ давно закритої справи.

Мабуть, "Тойота" в цій афері була найприємнішим бонусом. Від її потенціалу та розкішного салону, Тихін просто млів. Рівно до того моменту, як у неї влетів маленький "Форд" огидного червоного кольору.

  І тепер трохи пригнічений і пошарпаний подушками безпеки, Маєвський крокував до свого нового офісу.