Читати книгу - "Гвендолін, Олеся Лис"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
− Розважаєшся, Сване? − він окидає поглядом будиночок. − Дивись не заграйся. Інгвар сказав, щоб всіх ченців цілими та неушкодженими доставили до нього.
− Та пам'ятаю я, пам'ятаю, − роздратовано гарчить Сван та, відступивши від мене, знову підхоплює за шкірку Ульріха і злегка підштовхує вперед.
− Чули, ченці? Марш на вихід!
Ульріх, зробивши кілька кроків, застигає, кидаючи на мене обережний погляд. Я відліпляюсь від стіни і старанно обходжу воїна, який стоїть посеред кімнати.
− Швидше! Чого повзете як кволі їжаки? − гиркає на нас Гуннар. І ми поспішаємо вийти у двір.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гвендолін, Олеся Лис», після закриття браузера.
