Читати книгу - "Кава з передбаченням, Анна Ліє Кейн"

Дана зацікавлено прочитала:

- «Цієї ночі ви знайдете нових друзів». А що ж зі старими робити? - розсміялася Дана. - Дякую. Бувай, Алісіє. Щасти тобі!

- І тобі, - тихо промовила дівчина, витираючи стійку. Вона проводжала поглядом подругу, знаючи, що ще дуже довго не зможе її побачити, і знову звернула увагу на чоловіка з червоними трояндами. Він переступав з ноги на ногу, дивлячись по сторонах. Рухав плечима уверх, намагаючись сховати шию від вітру. Було помітно, що він змерз, але все ще стояв і чекав.

Алісія прибралася в кафе, засунула стільчики та змінила табличку на скляних дверях з напису «відчинено» на «зачинено».

Підійшла до стійки, подумки прощаючись з робочим місцем, за яким вона провела останній рік. За вікнами сипав сніг, вуличка була наповнена жовтим сяйвом та блиманням гірлянд. Люди спішили до головної площі, звідки було чутно веселу музику.

Алісія неспішно оглядала кафе, наповнене ароматами кави, мандаринів та прянощів до глінтвейну, і збирала свої речі. Адже сьогодні вона залишить це місце на довгі роки.

Дзвіночок над дверима сповістив про прихід відвідувача.

- Ми вже зачинені, - гукнула Алісія і тільки після цього повернулася. До кавʼярні зайшов молодий чоловік. В його русявому волоссі заплуталися сніжинки, руки він засунув в кишені стильної куртки, і виглядав як актор з якогось відомого фільму. Він наблизився і посміхнувся Алісії. Вона скептично оглянула красеня та наморщила носик: - А, то це ти. Ти сьогодні рано. В мене ще є законні дві години.