Читати книгу - "Як Не вийти заміж за бога, Катаріна Рейніс"

Майя

- Майя! Майя, що ти вирішила? Як рятуватимемо Давида? - звернувся до мене Саллі, другий по старшинству, але перший по дурості братик. Нехай хлопець був трохи не далеким, але від цього не менш привабливим та добродушним. Він завжди найболючіше переживав кожне покарання, при цьому, не відмовляючись від участі у наступній витівці. Давид - наш старшенький! Йому через седмицю виповниться вісімнадцять. А як відомо, у цьому віці відкриваються повні перспектив двері до військової академії. Сказати вам про те, що хлопець абсолютно не горить бажанням туди їхати? Та оскільки магією боги його обділили, іншого виходу в нього немає.

- Не метушись! - шикнула на Саллі, прислухаючись до того, що коїться в сусідній кімнаті.

До речі, сьогодні вранці прибув татусь, щоб особисто сповістити майбутнього курсанта про зміну його статусу. Саме в цей момент вони з сином з'ясовували стосунки. А ми з усією чесною компанією сиділи тихо, як віргли в коморі, і прислухалися до розмови.

 - Але ж, батьку, - спробував обуритися Давид, - ти ж знаєш, що я завжди мріяв бути винахідником. Та й професор Груббер зі мною згоден. В мене непогано виходить вигадувати щось нове, а не розмахувати мечем днями на проліт!

- Знаю я про вашу дружбу з професором, - відмахнувся король. – Та зараз мені потрібна своя людина в армії, а не в підвалі. У тебе є перспектива стати першим міністром оборони, очолити нашу армію, а якщо захочеш, навіть увесь імператорський флот! Ти не можеш впустити такий шанс!

- Але ж, тату! – не вгавав хлопець. - Це Едмонд мріє стати на чолі імператорського флоту, та й здібностей до цього у нього куди як більше…

- Досить! – не витримав монарх. - Зрештою, я не тільки твій батько, а ще й король. Якщо я накажу йти в армію, ти повинен тільки спитати, коли з'явитися! Ясно тобі?

Хлопець міцно стиснув кулаки, аби не зірватися і промовчати. Йому, вихованому у відносній свободі від правил та етикету, бридке ось таке відношення.

- От віргл! - вилаявся меншенький, він же Ерік.

- Тихо! – шикнула на батьківського улюбленця, та й не лише його. Цей маленький шибеник (йому, до речі, цього року виповнилося тринадцять) здатний закохати в себе будь-кого, чим постійно користується для нашого спільного блага. - Не вистачало ще прошляпити щось через вас!

Хоча, ось тут я трохи лукавлю. Звичайно, брата я дуже люблю, і якщо знадобиться, витягну його худу дупу з будь-якої халепи, та в даному випадку його присутність в замку є важливою частиною мого плану. Тому я зі шкіри геть вилізу, але забрати його звідси не дозволю!

В цілому, більше нічого важливого почути не вдалося. І ми вирішили швидко забиратися геть, поки тато нас не помітив. Ага! Якби ж то! Боги сьогодні не на нашому боці!.. Виявляється, король особисто вирішив провести пригніченого синочка до їдальні. Наближався час обіду… От тут ми й зіткнулися! Прямо біля дверей його кабінету.

- Бачу, вся компанія у зборі! – насупився монарх. - Сподіваюся, ви почули достатньо, аби зрозуміти, ніякі хитрощі не спрацюють! Моє рішення остаточне та обговоренню не підлягає!

Мовчки кивнули і повільно пішли за Його Величністю.

Що ж, ще час є! Потрібно все ретельно обміркувати і, головне, зробити так, щоб не тільки повірили, а ще й не спіймали.