Читати книгу - "Поцілунок долі, Ася Віталіївна "

- Всім дякую за нараду, прошу затриматися тих хто є в моїй команді. - Заявив він, а в мене аж ноги підкосили, як сиділа на стільці так і завмерла.

- Будемо з вами поближче знайомитися? - Запитали його дівчата. Ооо а вони раді такому красеню керівнику. Видно по їх задоволених поглядах.

- Поближче? - Перепитав він і посміхнувся дивлячись на мене.- Я хочу знати хто в моїй команді і з ким я маю справу.

Кожен почав розказувати про себе і те чим він займається в команді. Коли прийшла черга до мене, то він на мене не поглянув, а дивився в документи. Тому я не розгубилася і розповіла трішки про себе:

- Мене звати Катерина, працюю над створюванням нових ідей та дизайну до реклами.

- Хм, Катерино, а де ви берете натхнення?- З легкою посмішкою поглянув на мене.

-  Емм, з голови… - Розгублено сказала, а він ще більше посміхнувся. Таке відчуття ніби знущається над мною.

- А вам точно потрібно ця робота? - Запитав вже більш серйозніше.

- Так само як і вам. - Не витримала я і сказала.Ніхто не очікував, що я так відповім і були шоковані моєю відповідю. Та я і сама не очікувала, мені хотілося стерти з нього задоволену посмішку.

- Всі можете бути вільні, всі за роботу, чекаю до кінця вечора дороблений проект,- а очима дивиться на документи коли почали всі виходити. - А от ви, Катерино, затримайтесь ненадовго.

Я якраз хотіла вже виходити з кабінету, але ні, не вдалося втікти від нього. Що ж він хоче від мене? Чому я? Прийшлося знову повернутися до столу, взяла ручку і блокнот тримаю в руках:

- Ви, маєте до мене якісь запитання чи прохання?- Дивлюся прямо в його сірі очі.

-  Катерино, як ваша подруга? Їй вже краще?- Здивувалася від неочікуваного питання я.

- Ааа… Юлька? Чудово ледве встала на роботу. А як ваш друг? - Навіщо я питаю, я і сама не знаю.

- Не очікував тебе тут побачити. - Він ближче підійшов до мене,а в мене таке відчуття, що він не почув мого запитання.

-  Відколи це ми перейшли на «ти»? - Без роздумів сказала йому і зробила крок назад.

- Хмм, ти права… - Схватив мене за руку і притягнув ближче до себе. - Сьогодні ти вже не така пʼяна, але всерівно гостра на язик. Така ж бажана і вперта.

Він це каже тримаючи злегка обнявши одною рукою на моїй спині, а іншу торкається проводить по моєму обличчю. В голові в мене дивні думки та тіло реагує зовсім по іншому, воно хоче продовження, а розум вертає назад… Думаю, який він нахаба і на думку лиш приходить одне. Потрібно тікати і то чим скоріше. Головне, щоб знову не стати на вчорашні граблі. Зібравши думки  сказала опускаючи його руку:

- Забери від мене свої руки, я не твоя іграшка!- Вирвалася я з його обіймів і хотіла бігти відкривати двері. Але нажаль не встигла.

Він зупинив. Взяв за руку, притулив до дверей… притулився ближче, опустивши  голову він зазирнув мені в очі… пристрасно поцілував в губи. Такого  поцілунку в мене давно не було. Він і ніжно обнімає і пристрасно до втрати повітря цілує, як ніби знову повертає на землю коли поцілунок зупиняється. Але добре, що я оговталася швидко Та відштовхнула його. Довго не думаючи вирішила зарядити йому по його задоволеному обличчю! Не встигла моя рука долетіти до його щоки, як він вже тримав мою руку перед нею, опустив плавно і притулився до мене ще ближчеі сказав тихенько на вухо:

- Рахунок поцілунків 1:1. До зустрічі Катерино. - Посміхнувся мені і почав відпускати мене. А я довго не думаючи відкрила двері і втекла не дивлячись назад подалі від кабінета і від нього.

Нестерпно хочеться злитися. Це все через Юлю, нагадалось мені. Вона ж захотіла піти в той клуб рани загоювати після невдалого побачення і потягнула мене з собою. Вона ж йшла знайомитись з чоловіками в барі. Вона ж пʼяна танцювала з його другом. А чому я попала під роздачу цього нахаби? Щей став моїм начальником! Надіюсь скоро повернеться Оксана Василівна і цього самовпевненого більше не побачу.