Читати книгу - "Серце дракона 1, Валентина Бродська"

Викрутившись з плаща, Рамія першим ділом обмацала себе на наявність зброї. Парні кинджали і невелика фляга з водою були при ній. "Це вже щось! - зраділа найманиця. - І батьків амулет теж на місці."  Вибираючись з урвища, дівчина намагалася зрозуміти, що то за фарс з нею трапився.

" Трунок андрагани? Ларс не дарма це сказав, він нічого не робить просто так. Як давно здогадався, що вона нащадок драконів і для неї це лиш снодійне? Хм, тоді навіщо він хотів, щоб всі подумали, що я мертва? Чи таким чином голова звільнив мене від обов'язків перед гільдією? Ні-і-і, щедрий Ларс - це щось новеньке. В будь-якому разі треба йти до хижки. Золото - це тільки прикриття. Більш за все, ніхто і не збирався там щось переховувати. Занадто довга і небезпечна дорога для старої шкапи.  Ларс хотів, щоб саме я туди прийшла. Можливо, щоб зустрітися з ним, але для чого? "

Так в своїх роздумах Рамія минула звалище і вийшла на широкий тракт. На її щастя трохи випогодилося. Закінчився дощ, вітер вже не так пробирав до кісток, але теплий Ларсовий плащ був дуже доречним. Це ще раз переконало дівчину, що все не просто так.

Спілка злодюг, шахраїв і найманців знаходилася на території закинутих шахт. В прадавні часи там добували срібло, поки рудоносні жили не вичерпалися.  Згодом, деякі з печер обвалилися. Місцина стояла пусткою, під'їзд до шахт заріс густим чагарником і столітніми деревами. Саме це і привабило  колись Ларса. Підприємливі гільдійці розібрали частину завалів і непогано облаштувалися в штольнях. Дорогу до основного осередка знали тільки обрані. У найманиці там був не просто якийсь закуток, а окрема кімната, де знаходилися особливо цінні для неї речі. Крім того, в стайні на Рамію чекала бойова подруга Сніжка, чистокровна ассійська кобилка.

Звісно, вона могла б повернутися в місто. Непомітно пробратися катакомбами в прихисток гільдії, забрати свої речі, Сніжку і гайнути в невідомому напрямку. Але… чи варто було сунути голову в кубло, звідки її  "попросили" в такий незвичний спосіб? Чи краще дістатися до місця про яке їй "натякнули".

Зваживши всі "за" і "проти" Рамія повернула в сторону лісової хатини. Вона пройшла більше двох миль розгаслим трактом, вгрузаючи високими чобітьми в драглисте багно, яке огидно чвакало.

Далі Рамія звернула на вузьку стежину, що вела через вересовик до лісу, вичищаючи взуття об пожовклу траву. До хижки йти було ще кілька годин. Дівчина вирішила поквапитися, щоб до світанку бути на місці. Більша частина шляху лежала через густий, не завжди привітний ліс. Сонце котилося за обрій, вітер вщух - все принишкло навкруги! Хижаки ще спочивали перед нічним полюванням, але от-от настане їх час. Дівчина не боялася звірів, бо часто люди були значно небезпечніші за них.

***

Вітаю вас в своїй першій книзі! Якщо ви любите пригодницьке фентезі з адекватними героями, то вам сюди!))) І звісно ж кохання! Куди ж без нього?))) Сподіваюсь, що моя творчість вам сподобається! 

Вподобайки (сердечко на головній сторінці книги, зірочки в кінці розділів), підписка, коментарі - будуть мені чудовою нагородою за працю, а також подарують натхнення!