Читати книгу - "Слово темряви, Наталія Савінова (SiN eVa) "

Розділ перший. Зустріч світла та темряви.

Настали похмурі часи.

Дві ворогуючі імперії пішли на поступки у боротьбі за виживання. Протистояти поодинці такому сильному ворогові не міг ніхто. Сутінкова зона продовжувала стримувати та відбивати напади Відступників, але всім було зрозуміло, що так більше не може продовжуватись. Ворог день за днем нарощував свої сили і примножував свою могутність. Хаотична магія вперше проявила себе, заохочуючи невіруючих повстати проти обох правлячих імперій.

Війна тривала понад сто пятдесят років. Вона виснажувала кожну з імперій, і давала привід подумати про майбутнє, яке могло задовольнити усіх і врятувати мільони життів. Припинити ворожнечу двох протилежних за своїми віруваннями та традиціями імперій було не можливо уявити, але це було життевоважливим для них обох. Імперія Світла як і імперія Темряви зрозуміли головну їхню помилку у війні проти Відступників, вони були заслабкими поодинці.  

Тоді володарі Світлої та Темної імперій пішли на угоду, що могла покласти край їхній одвічній ворожнечі та дати змогу перемогти раз і назавжди Відступників, та вгамувати Хаотичну магію. Було вирішено укласти шлюб між Темним кронпринцом і Світлою принцесою, що мали величезне значення для кожної з імперій і могли б показати приклад підданим та заохотити воїнів до співпраці.

Ось тільки це було не так просто утілити у життя, як здається на перший погляд.

Біловолоса принцеса дивилась у нефритові очі старшого брата та вірила йому. Вона вірила кожному слову, що злітало з його тонких губ. Прислуховувалася до його помірного дихання, що було показником правдивості намірів світлого принца та ні на мить не сумнівалась в ньому. Ніколи.

– Два тижні і я заберу тебе додому. – Арфір повільно зняв підвіску зі своєї шиї, і люблячим поглядом подивився на сестру. – Вір мені, сестро. Я обіцяю, що ти більше ніколи не залишиш Місячну долину проти своєї волі. – Він легко поправив шовковисте волосся принцеси і застібнув сріблястий ланцюжок на якому красувався білий кристал.

– Арфіре, не треба. – видихнула вона, озирнувшись до брата. – Це ж оберіг. Він дорогий тобі. – світла принцеса мимоволі торкнулася рукою Світла Життя. Камінь був теплим, як завжди. Він зберігав в собі вічне сяйво світла і його життєдайну магію.  

Світло Життя – кристал-оберіг витканий магією перших ельфів. Ці оберіги несли жагу життя та були давніми реліквіями гірського народу. І дарували такі кристали дуже рідко, і майже ніколи тим хто не мав ельфійської крові.

Десять років тому на Похмурих кордонах, що були крайнею межею імперії Світла, відбувався нерівний бій між арміями Світлих та Відступників. У ворожих лавах була ельфійська войовниця, що вправно винищувала світлих, хоча й сама була представницею світла. Арфір, наслідний принц Світлої імперії, що ніколи не відрізнявся ні жалістю, ні співчуттям до своїх ворогів, вперше зробив виняток. Вперше старший брат світлої принцеси не зміг убити ворога.

Йому вдалося заманити в пастку ельфійку і знерухомити її. Як виявилось потім, ця дівчина була донькою вождя Гірського народу, одурманена зіллям незнання, як і більшість воїнів армії Відступників. На знак подяки за спасіння доньки та збереження її дорогоцінного життя, вождь дарував рятівникові кристал вічного Світла Життя. За віруваннями ельфів цей кристал давав безмежний потік життєвих сил та захищав від темряви.

Арфір ніколи не розлучався з цим оберігом. Ніколи за останні десять років до сьогоднішнього дня.

– Не можу прийняти його. – Шепотіла світловолоса принцеса, продовжуючи вдивлятися в очі брата.

Його холодний погляд і безпристрасне обличчя давали зрозуміти, що її спроба відмовитися від оберігу була провальною від самого початку. Його ідеальні мякі риси на дещо довгастому обличчі не змінилися. Губи залишилися рівною лінією. Принц Світлої імперії як завжди був прекрасним і проникливим.

– Як ти думаєш, Луна, кому потрібніше Світло Життя? Тобі, залишеній наодинці в лігві темряви за сотні миль від Місячної долини чи мені? – Зробивши паузу, Арфір видавив слабку посмішку, щоб підбадьорити сестру. – Очевидно, що я відповів на своє запитання. Тобі він потрібніший.

Світла принцеса лише опустила очі і зітхнула.

Її старший брат як завжди був правий. Він знав її краще за усіх на світі. Він знав, що вона може не встояти перед обличчям темряви. Вона може зламатися, а їм так необхідний цей союз. Не можна було відмовлятися від цього союзу і підвести сім'ю та цілу імперію. Не можна!

Вже за кілька хвилин вони стояли у величезному тронному залі, сповненому мороком. Атмосфера була настільки темною та задушливою, що здавалось сама Смерть проживає тут своє нескінченне життя. Тьмяне світло смолоскипів підкреслювало чорні та червоні тони, що вкривали собою все довкола.

Замок темного імператора було збудовано на вершині скелі. З одного боку замок був прихований прірвою та морем, з іншого густим непрохідним лісом, про який складають легенди. Замок темного імператора був витвором мистецтва і викликав захоплення одним лише видом неприступності. Все в його стінах було величним і дихало темрявою. Все було пронизано відчаєм, що всиляв страх як у підданих Темної імперії так і у її ворогів.

Арфір і Фірар - правлячий імператор Світлої імперії стояли перед біловолосою принцесою, закриваючи її своїми спинами. Вони як спереду так і ззаду були неймовірно схожі. Адже світлий принц був точною копією свого батька. Обидва середнього росту, підтягнуті, з вузькими плечима та хлопчачою статурою. Вони виглядали молодшими за свій вік, але це була їх перевага.

Арфір, як і його батько, завжди виглядав ідеально. Стрункий молодик з витонченим обличчям мав виразні очі, що засліплювали своїм прохолодним сяйвом, та довгі майже сніжні вії. Густе волосся кольором сивого попелу було сплетене в тугу косу, що вільно звисала на спину. У роду світлого імператора завжди були світлі голови у прямому значенні цього слова. У самого Фірара голова посивіла від часу, адже роки проведені у постійних війнах з Темною імперією та з Відступниками брали своє.