Читати книгу - "Знайомий сніговик (різдвяна казочка), Леся Вороніна"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вона летіла й летіла з гори, летіла так, наче в неї виросли крила, летіла з такою швидкістю, що забивало дух, але було так радісно, що хотілося співати. І так тривало довго-довго, а може, лише мить. Відчула, що зараз от-от лусне від радощів, від нестримного сміху. І тоді вигукнула: «Досить!»
Оля розплющила очі. У кімнаті, залитій яскравим сонячним світом, щось змінилося. Але що? Так само вигравала блискучими прикрасами ялинка, так само лежали під ялинкою подарунки. Тільки що це? Кошеня! Її пухнасте іграшкове кошеня, яке згорнулося клубочком під ялинкою, раптом поворушилося, стало на лапки, солодко потяглося й нявкнуло!
Оля скочила з ліжка, підбігла до кошенятка і, підхопивши, притисла його до грудей.
Двері відчинилися, й мама, усміхаючись, підійшла до Олі, поцілувала в щоку й сказала:
— Ось ти й видужала, температури нема. Може, вийдеш сьогодні на вулицю.
Оля стояла, зачудовано дивлячись на маму, — невже вона НІЧОГО НЕ ПОМІТИЛА? Невже не здивувалася, що її іграшковий Мурчик ожив? Ні, мама поводилася так, наче кошеня було в них завжди.
Дівчинка підбігла до вікна й подивилася туди, де стояв її сніговичок. Він зник. На тому місці походжала велика чорна ворона й здивовано тицяла дзьобом у сніг. Виходить, нічна пригода їй не приснилася. Шкода, що сніговичок зник, але Оля пам’ятала його обіцянку — повернутися наступної зими.
ЯКЩО ВОНА ЙОГО ЗЛІПИТЬ!
За матеріалами: «Подарунки Святого Миколая».
Журнал «Соняшник». Спеціальний випуск № 10–12, 1993 рік.
Редактор-упорядник Леся Воронина.
Малюнки Ольги Колісник та Олени Харченко.
Київ, 1993, стор. 39 — 43.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Знайомий сніговик (різдвяна казочка), Леся Вороніна», після закриття браузера.
