Читати книгу - "Фізарум, Микола Томащук"

Червона зоря значно відрізнялася від Сонця. Вона була набагато холодніша, втричі менша за масою та у два з половиною рази – за діаметром. Проте її планетна система нараховувала аж шість суперземель[1]. Три найбільш віддалені були царством холоду й темряви, містили лід та атмосфери з аміаку й азоту.

Найближча до Глізе 667 С планета виявилася у шість разів масивнішою за Землю, гарячою і завжди оберненою до зорі однією стороною, а повний оберт навколо неї робила приблизно за сім днів. Атмосфери не було.

 - Найбільш цікавими для дослідження є друга та третя планети, - продовжував доповідь Астрофізик, тупцюючи біля екрану-ілюмінатора. Штучна гравітація працювала справно. – На третій температура коливається від 0 до -400 С. Під льодом може бути океан. Друга ж планета дещо похмуріша, але спекотніша, ніж наша Земля. Я б рекомендував дослідити саме її.

 - А хіба планети на орбітах, близьких до зірки, не будуть завжди оберненими до неї однією стороною? – запитав Капітан.

 - Глізе 667 Сс зазнає впливу найближчих планет, завдяки чому має ретроградне обертання[2] навколо осі з періодом близько семи діб. Неймовірний збіг!

 - Але часті спалахи червоного карлика навряд чи дозволили живим істотам вийти з океану на сушу, - зауважив Біолог. – Хоча, бактерії та віруси досить живучі.

 - Отже, запускаємо зонди для дослідження планети.

Наступні три дні Бортмеханік, Навігатор і Пілот займалися налагодженням системи зарядки батарей зорельота. Завдяки «спеціалісту з навігації» (як він сам себе величав), нудна й важка робота перетворилася у веселий квест. Жарти й анекдоти чудово підіймали настрій астронавтів! Тим часом, Біолог, Геолог та Астрофізик займалися аналізом результатів, що зібрали зонди.

Планета виявилася майже учетверо важчою за Землю і в два з половиною рази більшою. Сила тяжіння на поверхні була менша, ніж звикли люди. Поверхня отримувала стільки ж  енергії, скільки батьківщина астронавтів, але більшість – у вигляді тепла. Це було царство спеки і сутінків.

Рік на планеті тривав двадцять вісім земних діб, а день – аж сім, тому кожного дня наставала різна пора року. Витягнута орбіта впливала на зміну сезонів значно більше, ніж кут падіння слабких променів. Через це було лише три широкі кліматичні зони: спекотна, помірна і холодна. Суша представлена двома величезними континентами з невисокими горами.

Зонди передали чимало фото і відеоматеріалів, а також проби ґрунту й води, зразки морських організмів і мешканців суші. Всю інформацію дослідники опрацювали з допомогою бортового комп’ютера. Із живими організмами попрацювали Біолог і Медик, щоб вранці четвертого дня представити результати членам команди.

Астронавти зібралися в лабораторії. Спочатку Астрофізик розповів про особливості Другої планети (так її між собою називали дослідники), потім Геолог трохи додав про особливості клімату, ґрунту та високого вмісту мінералів у воді.

Нарешті надійшла черга Біолога.

[1] Клас планет, маса яких перевищує масу Землі, але значно менша за масу газових гігантів.

[2] Рух об'єкта в напрямку, протилежному обертанню головного тіла.