Читати книгу - "Зухвала дівчина актора, Торі Шей"

Уляна

Настрій: Секс — це, звичайно, добре, але ви коли-небудь звільнялися?

Прокинулася задихаючись, серце шалено калатало. За вікном ще було темно, і я чула, як дощ монотонно стукає по склу. Піт заливав моє чоло, холодні краплі ковзають по скронях. Спазми пронизують мої ноги, змушуючи стискати зуби від болю. Ноги крутило та зводило судомою, так часто трапляється при зміні погоди після багатьох операцій після автокатастрофи. Я не пам'ятаю, що сталося того дня, чому я поїхала на тій клятій машині. Всі події були розмиті, наче я дивилася на них крізь густий туман. Але єдине, що я пам'ятаю чітко, — це те, як пробула з трупом свого коханого хлопця Андрія чотири години. Ті години були нескінченними, кожна секунда тягнулася як вічність.

Сівши на ліжку, я відчула, як біль прострілює спину. Я нашарила окуляри на тумбочці та натягнула їх на ніс. Темрява в кімнаті трохи розвіялася. Розгублено обвела поглядом кімнату, ніби вперше бачила свої звичні стіни. Постіль була зім'ята і волога від поту, а моя голова була важкою, ніби наповненою свинцем. З важкістю піднялася з ліжка, намагаючись не звертати уваги на щемлячий біль в ногах. Повільно пішла на кухню, щоб випити таблетки. Тільки вони допомагали мені триматися на плаву, хоча іноді здавалося, що і вони втрачають свою силу. У темряві я майже намацала шлях до холодильника, відчинила дверцята і витягнула пляшку води. Таблетки лежали на столі, нагадуючи про мою постійну боротьбу з минулим. Я взяла одну з них і швидко проковтнула, запиваючи водою.

Сівши на стілець біля кухонного столу, я намагалася зосередитися на теперішньому. Треба було знайти силу жити далі, навіть якщо минуле не давало спокою. Думки про Андрія поверталися кожного разу, коли я залишалася наодинці зі своїми думками. Його обличчя, його сміх, його дотики — все це було частиною мене, але водночас і болем, який не можна було залікувати. Так довго думала, що за вікном вже посвітлішало.

Зненацька мій телефон засвітився, відволікаючи мене від гірких спогадів, але призводячи до роздратування.

Остап — асистент кретина: У нас проблеми(((((((

Остап — асистент кретина: Вибач, він вчора сказав, що буде сидіти вдома. Не треба було йому вірити(((

Він завжди ставить так багато дужок, ніби я й без цього не зрозумію, що він облажався і шкодує про це.

Корнієнко: SOS, що мені робити?! Шановна Уляна Володимирівна, я в паніці!!!!!!

Корнієнко: Будь ласка, допоможиииии!

Корнієнко: Я потребую твого незамінного досвіду, моя рятівнице.

Яна Корнієнко була SMM-менеджером кретина. Вона була відповідальна за всі його соціальні мережі.

Заплющила очі й глибоко зітхнула, намагаючись стримати своє роздратування. Вся ця ситуація вже переходила всі межі. Кинула погляд на повідомлення, і їхній зміст змусив мене пробурмотіти:

— Прекрасно, просто чудово.

Чи є взагалі якийсь час, коли ніхто не буде створювати проблеми?

Я працюю PR-менеджером кретина, тобто відомого актора — Даніяра Мустафа́єва(він народився в Криму), який має неймовірну здатність говорити, а потім думати. Кожного разу, коли він відкриває рота, я знаю, що мені доведеться вигадувати нову стратегію для виправдання його слів. Романтичні комедії, драми, детективи, навіть бойовики — він мав широку амплітуду ролей, і його обличчя було знайоме кожному, хто хоч раз включав телевізор чи заходив в інтернет. Він грає в популярних серіалах та фільмах, завойовує серця мільйонів глядачів, але в реальному житті він — справжній головний біль.

В минулому я працювала на іншого актора, більш досвідченого та старшого. І хоч він не мав такого гламурного іміджу, як у Даніяра, проблем з ним не було. Він завжди знав, що і як сказати, вміло тримав себе в руках і не ліз у скандали. Мої дні тоді були спокійними й передбачуваними.

Але Даніяр... Він був як вибухівка, яка могла спрацювати в будь-який момент. Кожен мій день перетворюється на справжню битву. Він — мій постійний кошмар. Ви запитаєте, чому я досі терплю це? Я також не знаю відповіді. Платить він не погано. Але з кожним днем я все більше думаю, що варто просто звільнитися. Поки я роздумувала, мій погляд затримався на годиннику. Може, все ж таки слід подумати про нову роботу? Сьогодні повинен бути мій вихідний.

Вдихнувши глибоко, я намагалася залишити холодний розум, щоб розібратися з ситуацією.

Я: Розповідай по черзі. Що там сталося?

Не чекаючи на її відповідь, одразу написала його асистенту. 

Я: Де зараз знаходиться, твоя недозірка?

Остап — асистент кретина: Вдома.

Я: Хай там і залишається. Інакше, він буде жорстоко покараний.

Остап — асистент кретина: Чекаю, білочко;)

Не важко здогадатися, що кретин взяв телефон свого асистента. Відчуття, що я стала мамочкою для цього актора, було нестерпним. Не люблю дітей. А цього кретина тим паче.

Яна: Він перейшов дорогу Соломії Савицькій, і тепер ходять чутки, що Даніяр гей.

Трясця. Ну навіть, якщо так, двадцять перше століття на дворі, і ми повинні ще відстоювати право бути ким завгодно? Але все ж, чутки мали тенденцію поширюватися швидше, ніж вірус, були найгіршим сценарієм для будь-якого публічного персонажа. Що він зробив цій сучці?

Я: Чудово. Поки мовчимо. Відпочивай, перед тим, як почнемо.

Не дочекавшись нових повідомлень, пішла до гардеробної, де на мене чекав настрій, що найкраще відповідав для похорону(бажано цього кретина). Одягнула свої улюблені чорні кожані штани від Ralph Lauren, які сиділи як влиті і завжди виглядали ідеально, до них я підібрала чорну блузку з тонкого шовку від Saint Laurent. Чорні туфлі були від Jimmy Choo, блискучі, з витонченими каблуками. Зібрала своє руде волосся у високий хвіст, залишивши кілька пасм спадати на обличчя, та нанесла мінімальний макіяж, на губи, як завжди червону помаду. Поглянувши у дзеркало, задоволено кивнула. Я підійшла до туалетного столика, де лежали мої лінзи, й взяла одну з них. Звісно, ще не вдалося нормально прокинутися, і руки трохи тремтіли, коли я намагалася вставити лінзу в око. Коли це нарешті вдалося, відчула печіння. Трясця. Подивившись на упаковку, зрозуміла, що знову забула перевірити термін придатності. Зневірено зітхнула, але вирішила не змінювати лінзи на окуляри.