Читати книгу - "Політ Фенкса , Bogdana reider"

Геліос кивнув і вирішив, що час відкрити частину своєї правди.

— Я не зовсім звичайна людина, — почав він. — Насправді, я фенікс. Я прийшов у ваш світ у пошуках чогось особливого, і здається, що я знайшов це тут, у вашому місті.

Лія і Габріель обмінялися здивованими поглядами.

— Фенікс? — перепитала Лія, намагаючись зрозуміти, чи він говорить серйозно.

— Так, фенікс, — підтвердив Геліос. — У мене є магічні здібності, які можуть допомогти знайти зниклих людей. Моя кров має властивості, які можуть виявити магію або інші надприродні явища.

— Вас це не дивує  спитав хлопець 

— Це Стоунвілль  і тут не таке трапляється  не таке тим паче моя дівчина відьма  причому  справжня  .

— Добре хлопці я побігла в мені ще в бібліотеку .Коли Лія побігла  Габрієль повернувся 

— І також вийшло що я знаю навіщо ви хлопці приходите у світ людей  і скажу тобі не як поліціянт, а як брат   Відчепися від моєї сестри  в неї було достатньо проблем з її колишнім 

Геліос відчув напругу в повітрі після слів Габріеля. Він зрозумів, що брат Лії не тільки турбується про свою сестру, але й знає більше, ніж здається на перший погляд.

— Я розумію твою турботу, — відповів Геліос, намагаючись зберегти спокій. — Але моя місія тут не тільки для того, щоб знайти собі пару. Я дійсно хочу допомогти вашим людям. І якщо Лія є ключем до цього, то я не маю наміру завдавати їй болю.

Габріель уважно дивився на нього, зважуючи його слова.

— Добре, — нарешті сказав він, зітхнувши. — Але якщо я побачу, що ти завдаєш їй шкоди, ти матимеш справу зі мною. Зрозуміло?

Геліос кивнув.

— Зрозуміло, — підтвердив він. — Тепер, розкажи мені більше про ці зникнення. Можливо, ми зможемо знайти якусь нитку, яка приведе нас до розгадки.

Габріель розповів йому про випадки зникнень, про схожість між жертвами та про відсутність конкретних доказів. Він також згадав про підозру в надприродних явищах, які могли бути причетні до цих зникнень.

— Я знаю, що це може звучати дивно, але ми маємо перевірити всі можливості, — сказав Габріель. — Якщо ти дійсно є феніксом, то, можливо, твої здібності допоможуть нам знайти відповіді.

Геліос задумався на мить, а потім сказав:

— Мені потрібно більше часу, щоб зрозуміти, як саме я можу допомогти. Але я обіцяю, що зроблю все можливе, щоб знайти цих людей і зупинити ці зникнення.

Габріель кивнув, задоволений відповіддю.

— Добре, тоді тримай мене в курсі. І будь обережним, це місто може бути небезпечним для тих, хто не знає його секретів.

Геліос кивнув, розуміючи, що попереду його чекає складний шлях. Але він був рішуче налаштований виконати свою місію і допомогти людям цього міста. В його серці знову пробудилася надія, що він зможе знайти відповіді та, можливо, навіть кохання, яке привело його сюди.

Він вийшов з кафе, обмірковуючи почуте, і вирушив на пошуки Лії. Вона була ключем не тільки до розгадки зникнень, але й до його власної долі в цьому світі. 

Він знайшов її бібліотеці  та на его подив  вона була секції по магічним створенням  вона стояла на драбині та тягнулась до книги зображенням. Банші та Серени 

— Як для того хто не хоче помагати ти дуже зацікавлена  в ділі

Лія, злегка здригнувшись від несподіванки, обернулася і побачила Геліоса, який стояв біля полиці, уважно дивлячись на неї. Її очі засвітилися легким подивом, але вона швидко заспокоїлася.

— Я просто люблю знати більше про магічні створіння, — відповіла вона, спускаючись з драбини. — А ти, схоже, не можеш дати мені спокій. Геліос посміхнувся, відчуваючи легку напругу між ними.

— Ти права, — сказав він. — Але я тут не тільки через це. Нам потрібно поговорити.

Лія кивнула і запросила його сісти за один зі столиків у затишному куточку бібліотеки. Вона поклала книгу на стіл і уважно подивилася на Геліоса.

— Що ти хочеш знати? — запитала вона, її голос звучав спокійно і впевнено.

— Габріель розповів мені про зникнення талановитих людей у вашому місті, — почав Геліос. — Він також сказав, що ти можеш бути ключем до розгадки цієї таємниці.

Лія зітхнула і задумливо подивилася на книгу перед собою.

— Це правда, — нарешті сказала вона. — Я теж помітила, що всі зниклі люди мали щось спільне — вони були талановитими музикантами або художниками. Але я не знаю, як це пов'язано з магією.

— А що, якщо це не просто збіг? — припустив Геліос. — Що, якщо хтось або щось використовує їхні таланти для своїх цілей?

Лія задумалась, а потім тихо сказала:

— Я бачила сни... дивні сни про зниклих людей. Вони завжди з'являються в моїх снах, граючи на своїх інструментах або малюючи картини. І завжди є темна фігура, яка спостерігає за ними.

Геліос нахилився ближче, його очі горіли цікавістю.

— Темна фігура? — перепитав він. — Ти можеш описати її детальніше?

Лія похитала головою.

— Вона завжди залишається в тіні. Я не можу розгледіти її обличчя, але відчуваю, що вона сповнена темної енергії.

Геліос замислився, спробувавши скласти пазли разом.

— Можливо, ця фігура є ключем до розгадки, — сказав він. — А твої сни можуть бути підказками. Ми повинні спробувати зрозуміти, що вони означають.

Лія кивнула, погоджуючись.

— Можливо, ти правий. Але як ми можемо це зробити?

Геліос задумався, а потім запропонував:

— Ми можемо спробувати зануритися у твої сни разом. Я маю деякі здібності, які можуть допомогти нам це зробити.

Лія здивовано поглянула на нього, але в її очах загорівся вогник надії.