Читати книгу - "Першому гравцеві приготуватися"

У період різкого соціального і культурного перевороту, коли велика частина населення світу прагнула втекти від реальності, ОАЗа зробила це можливим, та ще й у такій формі, яка була дешевою, законною, безпечною, і (доведено медично) не викликала звикання. Тривала енергетична криза значною мірою посприяла популярності ОАЗи. Різке подорожчання нафти зробило авіаперельоти та автомобільні подорожі занадто дорогими для пересічного громадянина, а ОАЗа стала єдиним відпочинком, який більшість могла собі дозволити. Епоха дешевої, невичерпної енергії підійшла до кінця, бідність та заворушення почали ширитися, наче вірус. Щодня дедалі більше людей мали підстави шукати розради всередині віртуальної утопії Галлідея і Морроу.

Охочі відкрити всередині ОАЗи магазин мусили орендувати або придбати в «GSS» віртуальну нерухомість (яку Морроу охрестив «сюрреалістичною нерухомістю»). Передбачаючи це, компанія виділила Сектор-1 під бізнес-зону і почала продавати та здавати в оренду мільйони блоків сюрреалістичної нерухомості. Торгові центри розміром з місто зводились в одну мить, вітрини заповнювали планети, наче цвіль, що пожирає апельсин на уповільненій кінозйомці. Розвиток міст ще ніколи не був таким легким.

На додаток до мільярдів доларів, отриманих із продажу землі, якої насправді не існує, «GSS» заробила цілі статки на продажі віртуальних об’єктів і транспортних засобів. ОАЗа стала настільки істотною частиною щоденного соціального життя людей, що користувачі були більш ніж готові викласти реальні гроші, щоб купити аксесуари для своїх аватарів: одяг, меблі, будинки, літаючі автомобілі, магічні мечі та кулемети. Ці предмети були просто нулями та одиницями, що зберігалиться на серверах ОАЗи, але вони були також символами статусу. Більшість речей коштували всього кілька кредитів, але оскільки їхнє виробництво не вартувало для «GSS» нічого, це був чистий прибуток. Навіть під час тривалого економічного спаду ОАЗа дозволила американцям продовжувати займатися своєю улюбленою справою: ходити по магазинах.

ОАЗа швидко стала найпопулярнішим способом використання Інтернету, так що терміни «ОАЗа» та «Інтернет» поступово стали синонімами. І неймовірно легка у використанні тривимірна ОС ОАЗи, яку «GSS» надавала безкоштовно, стала найпопулярнішою комп’ютерною операційною системою на світі.

Незабаром уже мільярди людей по всьому світу працювали і грали в ОАЗі щодня. Деякі з них зустрічалися, закохувалися і одружувалися, так ніколи й не ступивши на один континент. Лінії між реальною особистістю людини та її аватаром почали розмиватися.

Це був світанок нової ери, де левова частка людства проводила весь свій вільний час у відеогрі.

День у школі пройшов досить швидко, поки не настав час останнього уроку — латини.

Більшість учнів обрали іноземні мови, які вони зможуть колись використати, наприклад мандаринську, гінді чи іспанську. Я вирішив вчити латинську, тому що її вчив Джеймс. Він також іноді використовував латинські слова і фрази в своїх ранніх пригодницьких іграх. На жаль, навіть із безмежними можливостями ОАЗи моїй вчительці латини, міс Ренк, досі не вдавалось зробити уроки цікавими. Сьогодні вона повторювала групу дієслів, які вже були мені відомі, тож я майже одразу втратив увагу.

Під час уроку симуляція обмежувала учням доступ до будь-яких даних або програм, які не були затверджені вчителем. Це мало утримати дітей від перегляду фільмів, ігор чи переписування одне з одним замість того, щоб бути уважними на уроці. На щастя, ще на початку навчання я виявив баг у програмному забезпеченні онлайн-бібліотеки школи, і завдяки ньому міг отримати доступ до будь-якої книги в електронній бібліотеці, в тому числі «Альманаху Анорака». Тому, коли мені ставало нудно (як зараз), я відкривав її у вікні на екрані й перечитував улюблені місця.

За останні п’ять років «Альманах» став моєю біблією. Як і більшість книг у наш час, вона була доступна тільки в електронному форматі. Але я хотів мати можливість читати «Альманах» вдень та вночі, навіть під час частих перебоїв у подачі електроенергії у стеках, тому я відремонтував старий лазерний принтер і використав його, щоб роздрукувати паперову версію. Я поклав її в стару папку-зшивач, що тримав у рюкзаку, і читав, поки не вивчив напам’ять кожне слово.

«Альманах» містив тисячі посилань на улюблені книги, телевізійні шоу, фільми, пісні, графічні романи та відеоігри Галлідея. Більшість з них були більш ніж сорокарічної давнини, і тому в ОАЗі можна було завантажити безплатні цифрові копії. Якщо мені потрібно було щось, що не було законно доступним безкоштовно, я майже завжди міг отримати його за допомогою Guntorrent, програми обміну файлами між мисливцями у всьому світі.

Коли йшлося про моє дослідження, я не шукав коротких шляхів. За останні п’ять років я опрацював увесь рекомендований мисливцям список читання. Дуґлас Адамс. Курт Воннеґут. Ніл Стівенсон. Річард К. Морган. Стівен Кінг. Орсон Скотт Кард. Террі Пратчетт. Террі Брукс. Бестер, Бредбері, Голдеман, Гайнлайн, Толкін, Венс, Ґібсон, Ґейман, Скальці, Желязни. Я прочитав кожен роман кожного з улюблених авторів Галлідея.

І не зупинявся на досягнутому.

Я також переглянув кожен фільм, який він згадував у «Альманасі». Якщо це був один з улюблених Галлідея, як наприклад «Військові ігри», «Мисливці на привидів», «Справжній геній», «Вже краще померти» або «Помста ботанів», я переглядав його, доки не знав напам’ять кожну сцену.

Я вивчив все те, що Галлідей називає «святими трилогіями»: «Зоряні війни» (оригінальна та трилогія-приквел), «Володар перснів», «Матриця», «Шалений Макс», «Назад у майбутнє» та «Індіана Джонс» (Галлідей одного разу зізнався, що вважає за краще прикидатись, наче інших фільмів про Індіану Джонса — від «Королівства кришталевого черепа» і далі — просто не існує. Я не можу не погодитися.)

Я також переглянув повні фільмографії кожного з його улюблених режисерів. Кемерон, Гілліам, Джексон, Фінчер, Кубрик, Лукас, Спілберг, дель Торо, Тарантіно. І, звичайно ж, Кевін Сміт.

Протягом трьох місяців я вивчав усі підліткові фільми Джона Г’юза й запам’ятовував усі основні репліки.

Тільки покірних утискають. Сміливі виживають.

Можна сказати, що я вивчив основи.

Я вивчав «Монті Пайтон». І не тільки «Святий Грааль». Кожен їхній фільм, альбом, книгу, кожен епізод оригінального серіалу «Бі-Бі-Сі». (У тому числі два «втрачених» епізоди,