Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Злочинець, Аманді Хоуп"

Вирішивши, що мені непогано було б взяти з Мірани приклад і, заразившись її ентузіазмом, почала приміряти існуючі вбрання.

Це виявилося дуже дивним заняттям. Правда, всі сукні, що служниця мені пропонувала, були то рожевими, то з численними рюшами та воланами. Зі скрипом у серці довелося погоджуватися, хоча моє почуття смаку і стилю, просто волало всередині, закликаючи до здорового глузду. Але вчасно згадавши, що мені всього вісімнадцять, напнула на себе блакитну сукню, повітряну і ніжну. Виглядала я в ньому, як тістечко з кремом, мило і солодко.

Співчуваю тому, хто вирішить такі ласощі випробувати. Усередині несподівано може виявити сіль, перець, гіркі трави, гірчицю, редьку та інші гострі на смак речі.

Зачіску Мірана спорудила відповідну, тільки бантика на маківці не вистачало, і зійду за випускницю дитячого садка.

Тяжко зітхнувши, покрутилася біля дзеркала. Мдаааа, мода страшна штука, з нею не посперечаєшся. Сукня підкреслила талію, і зробило візуально трохи більші груди. Якщо бути до кінця чесною, то я виглядала непогано, нехай і цукрово-ванільно.

Я була вже готова, але посланец від принца ще не прийшов. З'явилася надія, що його високість про мене взагалі забула. Може він тоді зі вередливості запросив, чи Дракона подразнити хотів. А зараз передумав, ну, навіщо йому обідати з якимсь дівчиськом. Я тільки зраділа б такому результату справи.

Але, на жаль, принц не забув. Тільки-но зібралася розслабитися і послати Мірану за їжею, як у двері постукали. Служниця спішно відкрила. На жаль, на порозі стояв слуга другого принца. Йому навіть представлятися не треба було, за кольором одягу і так зрозуміло, до чийого будинку він належав. Низько вклонившись, той розповів, що присланий Сніговим барсом, і проведе мене до нього.

Коротко кивнувши, я пішла за чоловіком, Міран за мною. Як добре, що тут прийнято навколо ходити у супроводі служниць. Одній мені було б незручно з'явитися в хоромах принца.

До будинку Барса виявилося зовсім недалеко, але в приміщення ми не заходили, а обігнувши його, вийшли в сад.

Там у різьбленій альтанці, обвитій плющем, з сервірованим на відкритому повітрі столиком, нас уже чекав принц Аслек.

Підійшовши ближче, я вклонилася, як належить.

- Радий вас бачити, пані Алана, - він теж привітно кивнув і, взявши мене під руку, повів у альтанку.

Слуги залишились стояти зовні. Бідолашна Мірана, вона так і не встигла пообідати, а тепер їй ще доведеться мене чекати і облизуватися осторонь.

- Сьогодні ви ще прекрасніші! - видав комплімент його високість, чемно посміхаючись. – Гарні, наче перша квітка після зими!

Мимоволі посміхнулася, з квіткою мене ще не порівнювали. Бувало, колючкою називали у відділенні за гострий язичок. Але ж і кактуси також квіти.

- Дякую! - тим же тоном відповіла я, безсовісно його розглядаючи.

Яий гарний чоловік! І зовнішність прекрасна, і манери вишукані, все в ньому добре. Чому ж мене тягне втекти?

Принц запросив сісти, налив власноруч вина і подав мені келих.

- Це вино з троянд, - простяг млосно. - Спробуйте вам обов'язково сподобається.

Голос такий тягучий, спокушати мене надумав? Але я не відмовилася від вина.І справді, воно видавало легкий аромат троянд. У дитинстві пробувала варення з пелюсток троянд, досить цікаве, вина ще не пила. А тут воно має бути неймовірно смачним, судячи з того, що пила у будинку Чорного дракона.

Ось тільки дарма я його згадала. Не встигла зробити і кількох ковтків, як Людина в чорному з'явилася в отворі альтанки, загородивши собою світло.

- Вибач! - розплився в усмішці Дракон, звертаючись до Барса. - Не зміг пройти повз!

Посмішка його більше нагадувала оскал акули, що побачила наживку

- Хіба ти не маєш бути зараз на прийомі послів? – одразу пішов в атаку Сніжний.

Становище стало напруженим, я поглядала то на одного, то на іншого. Ті ж двоє не зводили одне одного очей.

- Послів благополучно розмістили в будинку для гостей, вони почуваються чудово, - нахабно відповів Чорний і присунув до себе страву з фруктами. Відломивши від грона виноградинку, демонстративно закинув її в рота, переможно дивлячись на брата.

Блискнув у променях сонця перстень на його мізинці, у формі дракона. Витончений і дуже чоловічий, вперше з подивом спостерігала, як можуть прикраси красиво виглядати не лише на жіночих ручках.

Зараз звернула увагу на його руки, довгі витончені кисті з тонкими пальцями, такі могли бути у піаніста. Як він цими руками тримає меч, та ще й так ним володіє, що дух захоплює?