Читати книгу - "Час кохати, Ерін Кас "

Колись я міг похизуватися витримкою, але сьогодні щось пішло не так. У кілька кроків долаю відстань й натискаю долонею на двері, завадивши Саші вийти. Вона лякається, смикнувшись.

— Я мав на увазі не спілкування, — кажу тихо. — Ти ж усе зрозуміла, Хвостик, — перекладаю її шикарне темне волосся, зібране у високий хвіст.

— А може, я проти? — промовляє тремтячим голосом.

— Саш… — не встигаю договорити, вона різко розвертається, однією рукою вішається на шию й притискається вустами до моїх. Потім вітром вилітає з кабінету.

Короткий дитячий поцілунок, від якого гарячим потоком накрило збудження. Не знаю, де беру сили, щоб не піти за нею й не втілити своє бажання у життя. Поцілувати так, щоб не вистачало дихання, щоб коліна тремтіли і хотілося гарячого продовження. Трясця. Згоден з Олександрою, краще б батько повернувся якомога швидше, бо так довго я не витримаю.