Читати книгу - "Історії що змінили життя , Вікторія Фальконе "

Роза
Дні змінювали один одного, поступово з кожним днем ​​ми ставали ближче з Аліною, не тільки як Бос і підлегла. Але в наших відносинах не було майбутнього, принаймні поки що мафією керував її батько. Але ми таємно зустрічалися Одного разу ми опинилися одні в їхньому гірському будиночку, і вона зізналася, що я подобаюся і небайдужа їй. 
-Ти подобаєшся мені,-сказала вона на одному подиху і сховала своє обличчя від мене. Повернувши її до себе, піднявши за підборіддя, залучила її в ніжний поцілунок. 
- І ти подобаєшся мені
Відірвавшись від поцілунку, вона подивилася на мене і погладила мене по щоці. 
-Як нам бути далі, ми будемо ховатися, пообіцяй, що ніколи ти не залишиш мене, якщо на це немає вагомої причини.
-Обіцяю І знову поцілувала її м'які губи -Я хочу спати, йдемо, - і ми пішли в кімнату, де в обіймах один одного заснули. Прокинувшись наступного ранку, поснідали, і вирушили додому. Ліна пішла до себе, а мене викликав до себе її батько і за сумісництвом мій Бос. -Викликали Бос? 
Запитала я 
-Викликав, ти що собі дозволяєш, я довірив тобі дочку, а ти зробила її лесбіянкою?
-Я не робила її такою, вона сама мене поцілувала. В момент він перетнув кімнату і вліпив мені ляпас
-Я і чути і бачити тебе не бажаю, я даю тобі годину щоб зібратися і залишити територію мого міста, і тільки я дізнаюся що ти якось зв'язуєшся з Аліною, я не подивлюсь що твій батько зробив багато для мене і вб'ю тебе своїми руками . 
-Я люблю вашу дочку! 
-Замовкни 
І мені прилетів другий ляпас -Провалюй! 
Піднявшись з підлоги, підійшла до столу і здала свій пістолет, розгорнулася, покинула кабінет Боса. Підійшовши в бік нашого будинку, увійшла і пройшла до своєї кімнати, в сльозах писала лист для Ліни. "Пам'ятаєш, я казала що не залишу тебе без вагомої причини. Вона з'явилася
Я залишаю тебе, і прости мене будь ласка, живи, кохай і радуйся життю. Роза
Попрощавшись з татом, зібралася, сіла на мотоцикл моєї покійної мами, покинула межі міста Чефалу. Зупинялася в багатьох містах, і ось приїхала до одного аеропорту, залишивши мотоцикл, домовлялася про його транспортування до Швейцарії. Опинившись в Асконі, шукала місця для ночівлі, але потрапила у розбірки. Почула крик дівчини 
-Допоможіть мені будь-ласка!
Не підходьте! 
Підбігла до тих відморозків, почала їх бити 
-Ви виродки! Була страшна бійка
У результаті вони втекли, і до мене підійшла дівчина.
-Дякую тобі за порятунок, я Нікола -Нема за що, а я Роза, я шукаю місце де переночувати, а потім і роботу шукати. -Я тобі з цим допоможу
І Нікола разом із Розою вирушили до неї додому. Розташувавшись взяла телефон і зайшла до галереї де була фотографія її Ліни
-Я сумую, - поцілувала екран телефону, заблокувавши телефон поклала під подушку і намагалася заснути. Снилася ніч у гірському будиночку, їхні обійми та поцілунки. Наступного ранку, подякувавши, що допомогли з ночівлею, покинула будинок цих людей. За час мого перебування в цьому місті, я працювала багато, накопичила грошей, почала жити по-іншому, але завжди згадувала Аліну. В одній з розмов з батьком він сказав, що її сім'я готується до весілля Аліни та сина знайомих її батька. 
-Як вона?
,-Спитала тата
-Вона сильно змінилася, схудла, стала без емоцій, зовсім інша, з батьком спілкуватися стала по-іншому, і по тобі нудьгує, зізналася мені що любить тебе. -І я люблю її тато 
*Почула її голос без емоцій
-Містере Фокс, це Роза,-спитала вона. -Так, це вона
-Можна з нею поговорити? Чоловік кивнув і передав телефон.
-Роза
-Аліна 
Обидві заплакали
-Роза я люблю тебе, найбільше хочу опинитися в твоїх обіймах, щоб ти мене цілувала.
-І я люблю тебе, але твоє весілля 
-Так весілля, але це не змінить того, що відчуваю до тебе, доброї ночі тобі. Вона кинула слухавку і пішла Попрощавшись із татом, пішла до своєї кімнати. Наступного дня прокинулася, і зібравшись вирушила до кафе, де побачила оголошення про те, що потрібні офіціантки. 
-Здраствуйте, я побачила оголошення що вам потрібні офіціантки, а мені потрібна робота, візьмете мене? -Здрастуйте, офіціантки нам потрібні, йдіть за мною, я адміністратор цього ресторану, влаштуємо вам навчання. -Спасибі вам
-Дякую будете пізніше Мені видали форму, і познайомили з дівчиною, яка мене навчатиме. 
-Кет, це дівчина на навчання 
-Я Роза 
-Так це Роза, навчи її нашій справі і вона буде працювати з тобою.
-Так звичайно я її навчу 
Пішли з Кет вчитися, мене вчили як розносити страви, обслуговувати клієнтів, так пройшов мій перший день, зміна Кет добігла кінця і природно мій день теж закінчувався, і ми разом пішли по домівках, і коли ми йшли додому на нас напали якісь хлопці, забрали Кет, викинувши її сумку, не добігши за нею, в істериці взяла її сумку взяла телефон і набрала її мамі. -Доброго дня міс, я працюю з вашою дочкою Кет і її викрали, допоможіть будь ласка її знайти.
-Так говори адресу
Адреса сказала, якби я знала що розмову зараз веду зі своєю мамою яка жива і в житті не повірила.
-Міс, а є спосіб щоб відшукати Кет?
-У неї в телефоні є програма пов'язана з її годинником які на її руці є.
-Зрозуміла вас 
Дістала свій ноутбук, підключилася до телефону Кетрін, увійшла до програми відстеження її годинника і через деякий час відстежила її.
-Міс, я її знайшла, і я йтиму за адресою. -Вже виїхали мої люди, вони заберуть тебе біля ресторану. 
-Добре 
Відключилася, незабаром біля мене зупинився чорний позашляховик і відчинилися двері.
-Ви працюєте з Кет,-запитав молодий хлопець. 
-Так я працюю з нею, і я відстежила її місце знаходження. 
-Показуй дорогу
Села в машину та в навігатор ввела дані та поїхали. 
Діставшись місця, ми опинилися в якомусь місці де були розташовані контейнери, в одному з контейнерів і знайшли Кетрін. Забравши її додому, їхали до її батьків. Приїхавши до її будинку, той хлопець відніс дівчину до її кімнати, а мене провели в кабінет до тієї міс.
-Привіт Роза
-Звідки ви знаєте як мене звуть?
-Я знаю все про тебе 
-Хто ви, і що вам відомо про мене? -Сідай, почуєш не повіриш. 
-Я твоя мама
Встала з місця 
-Не вірю, моя мама померла, це неправда. До мене підійшла ця жінка -Ось тримай, це твоє ковдру в якому я забрала тебе з пологового будинку, і наша перша фотографія. 
-Я не вірю! 
Вибігла з кабінету і побігла на вихід із дому. 
Бігла далеко 
-Ні ні ні Не вірила словам цієї жінки, вирішила набрати батька. 
Він узяв слухавку
-Тато ти мені брехав? Мама жива, ти сказав що вона померла
Батько мовчав 
-Що ти мовчиш тато, відповідай!
-Так жива, я приховував від тебе це -Чому?
-Це між нами двома і тебе не стосується
-Я ваша дочка і мене це стосується ще як 
Вимкнулася
Ішла до будинку, не пам'ятаю як дійшла, бо знепритомніла. В себе прийшла вже наступного ранку, в кімнаті мені незнайомій і поруч сиділа та жінка. 
-Ти отямилася
Піднялася
-Я хочу знати правду, чому ти залишила мене
-Ти заслуговуєш знати, і так слухай, коли ти народилася, минуло деякий час, тебе забрали від мене і заборонили зв'язуватися щоб я нічого не знала про тебе, покійний Бос мафії, хотів зробити мене його дружиною, але я відмовилася і він пригрозив мені що вб'є вас, якщо я не поїду, і мені нічого не залишалося як поїхати назавжди, я поїхала забравши з собою тільки нашу фотографію і твоє ковдру. Вона відійшла до вікна
Піднявшись з ліжка, підійшла ззаду і обняла її 
-Мені відразу буде важко назвати тебе мамою, але я дам тобі шанс бути зі мною. Вона обернулася в моїх руках -Головне будь поруч зі мною, і Кет вона твоя зведена сестра.
-Я буду поряд, а тепер я б не відмовилася поїсти. 
-Так звичайно, все готово йдемо їсти