Читати книгу - "Кривава повня, Анна Ліє Кейн"

- Але ж повинно бути якесь внутрішнє чуття чи інтуїція! До провидиці сходити можна на крайній випадок.

- Провидиці у Ізаріді під забороною, - механічно втрутився у розмову Вальтрікс. Його монотонний голос був абсолютно позбавлений емоційного забарвлення. Мені навіть захотілося нахилитися і глянути на нього, але я стрималася.

- Добре, - Кіра ляснула у долоні від обурення. - Але хоча б поспостерігати за людиною можна? Якщо якийсь підозрілий, то одразу піти!

Я підтиснула губи.

На початку моєї роботи такі розмови мене дратували. Вони запалювали усередині полум’я, яке готове було спалити співрозмовника.

Але зараз його не лишилося. Тепер я знала чому усі прагнуть звинуватити жертву.

Людям потрібна готова робоча схема: причина і наслідок. Нібито та дівчина просто не звернула увагу на характер мерзотника, сама погодилася з ним піти і отримала те, на що заслуговувала. А зі мною такого не трапиться, бо я на таке не поведуся! Я одразу впізнаю психопата і втечу. І тому я у безпеці.

Але на превеликий жаль, така логіка не працює. І поки у нашому світі вважають нормальним звинувачувати жертв, потреба у моєму Фонді не зникне.

- Не завжди можна, - я підібрала слова і знову почала діалог, який для мене вже став чимось звичним. Але раптом магмобіль зробив стрімкий маневр. В останню мить я вчепилася у підлокітник. Кіра з вереском впала на підлогу. А збоку почувся вибух. Я злякано озирнулася, побачивши синє полум’я на дорозі, де зараз мав проїхати магмобіль. Ошелешено дивилася на чорну землю. А Вальтрікс втиснув педаль газу. Двигун заревів, і магмобіль ривком прискорився, підскочив, наїхавши на корінь, а потім знову виїхав на дорогу та рвонув вперед.

- Тримайтеся міцно! - скомандував Вальтрікс, і я вчепилася у сидіння. Поруч з магмобілем, тепер з іншого боку пролунав ще один вибух. Повітряна хвиля вдарилася у лівий металевий бік транспорту. Одного погляду у дзеркало заднього виду вистачило, щоб побачити переслідувачів. Темний новіший магмобіль стрімко наближався. Побачити водія заважав темний туман, який ховав усе, що відбувалося у салоні.

- Це за вами, - надто спокійно промовив охоронець. Я налякано глянула на нього. Чоловік кинув на мене швидкий погляд. Він навіть не виглядав розгубленим. - Ви все ще думаєте, що найняти охоронця було поганою ідеєю?

Я озирнулася, глянувши на магмобіль, який стрімко наздоганяв нас, та відповіла:

- Це буде залежати від того чи вдасться нам втекти.