Читати книгу - "Акафістник УПЦКП"

Радуйся, темних сил пекельних всегрізний страху; радуйся, бо Тебе в повітрі зустрічають многоокі херувими.

Радуйся, Їй же похвальні пісні співають шестикрилі серафими; радуйся, Її ж всеблагому покрову і ми земнородні вдячно поклоняємось.

Радуйся, радосте наша, покрий нас від усякого зла чесним Твоїм омофором.

Кондак 1

Обраній предвічним Царем, вищій за всяке творіння, неба і землі Цариці, що колись прийшла у Влахернську церкву на молитву, достойне поклоніння з подякою приносячи, як сущі в темряві під твій сяючий омофор з вірою і зворушливістю вдаємося; Ти ж, що маєш державу непереможну, від усяких бід визволяй, щоб ми взивали до Тебе:

Радуйся, радосте наша, покрий нас від усякого зла чесним Твоїм омофором.

Молитва до Пресвятої Богородиці чоловіка, сущого в скорботі й озлобленні

Царице моя Преблага, надіє моя Пресвята Богородице, пристановище сиріт і подорожніх заступнице, скорботних радосте, покривджених покровителько, бачиш мою біду, бачиш мою скорботу, звідусіль спокуси надходять, а захисту не маю. Ти ж Сама допоможи мені як немічному, управи мене як подорожнього; кривду мою знаєш, розріши її як хочеш, бо я не маю іншої помочі, крім Тебе, ні іншої заступниці, ні благої утішительки, тільки Тебе, о Богомати; охорони мене і покрий мене на віки віків. Амінь.

Акафіст Пресвятій Богородиці на честь Її Іверської чудотворної ікони

Кондак 1

Непереможній Воєводі, Владичиці нашій Богородиці, похвальні пісні приносимо, раби Твої, бо з пришестям чесного Твого образа ми отримали щит міцний, стіну незбориму і стража неусипного. Ти ж, що маєш силу непереможну, покрий і захисти нас, Владичице, від усіх ворогів видимих і невидимих і визволи від усякої шкоди душевної і тілесної, щоб ми взивали до Тебе:

Радуйся, блага Воротарнице, що райські двері вірним відчиняєш.

Ікос 1

Коли Богородиці випав жереб на апостольське служіння в землі Тверській, Ангел предстатель був посланий сказати Їй: Не відлучайся з Єрусалима, бо Тобі належить, за Божим велінням, потрудитися в іншій землі. Тому:

Радуйся, бо Тобою Євангеліє благовіститься; радуйся, бо Тобою ідольська омана знищиться.

Радуйся, бо Тобою влада князя темряви зруйнується; радуйся, бо Тобою Царство Христове утвердиться.

Радуйся, закликання до світла Євангелія тих, що впали у темряву ідолослужіння; радуйся, приведення дітей Божих від рабства диявола до свободи слави дітей Божих.

Радуйся, готова служителько Сина Свого і Бога; радуйся, що зціляєш послухом непослух Єви.

Радуйся, висото чеснот; радуйся, глибино смиренномудрості.

Радуйся, бо Тобою невірні пізнають Творця; радуйся, бо Тобою вірні усиновляються Отцю.

Радуйся, блага Воротарнице, що райські двері вірним відчиняєш.

Кондак 2

Побачивши дивне і нове провидіння Боже про Себе, Свята Діва як раба Господня, що завжди готова творити волю Його, взивала: алилуя.

Ікос 2

Незбагненні для розуму ангельські слова, Ти ж, Пречиста, пізнала волю Господа, що направив Твою подорож до гори Афонської, де повинно проповідуватись Тобою Євангеліє, і таким явився жереб Твій. Ми ж радісно взиваємо:

Радуйся, що Своїм приходом Афон освятила; радуйся, що перемогла там ідолів.

Радуйся, що насадила там віру істинну; радуйся, що невір’я відігнала.

Радуйся, що вибрала Собі для же́ребу гору цю; радуйся, що благодать цьому місцю обіцяла.

Радуйся, подателько земних благ вірним, що живуть на горі цій; радуйся, запоруко їхнього спасіння вічного.

Радуйся, тепла заступнице тих, що живуть у Твоєму же́ребі; радуйся, загрозо всіх їхніх ворогів.

Радуйся, що обіцяла місцю цьому милість Сина Свого до кінця віку; радуйся, бо прорекла, що благодать Його буде невідступною.

Радуйся, блага Воротарнице, що райські двері вірним відчиняєш.

Кондак 3

Заступництвом Богоматері Сила Всевишнього осінила Святу Гору, її долини та провалля, ніби показала ниву просто́ру всім у чернечому житті бажаючим жати спасіння, щоб співати: алилуя.

Ікос 3

Маючи провидіння про жереб Свій — людей Іверської землі на Афоні, в місці, до якого Сама прибула, щоб перетворити монастир їхнього роду на тихе пристановище для тих, що шукають спасіння, схотіла подарувати їм ікону Свою як щит і огорожу, щоб усі взивали:

Радуйся, що послала проповідницю Євангелія в землю Іверську; радуйся, що навернула цю країну від омани ідольської до світла Христового.

Радуйся, паростку нев’янучої лози, що подарувала Ніні вітку дивну; радуйся, що виростила з неї грона чудес і благої віри.

Радуйся, що посадила сад духовний на Афоні; радуйся, що випустила з нього струмінь духовної просвіти країні Іверській.

Радуйся, Євфимія золотословесні уста; радуйся, Торникія Непереможна сило.

Радуйся, всіх благочестивих укріплення; радуйся, ченців огороже.

Радуйся, тихе пристановище тим, що шукають спасіння; радуйся, Ти вічний спокій їм готуєш.

Радуйся, блага Воротарнице, що райські двері вірним відчиняєш.

Кондак 4

Благочестива вдова з Нікеї, маючи бурю сумнівних думок, вжахнулася, побачивши, як потекла кров зі святої і шанованої ікони Богоматері, пробитої списом воїна-іконоборця. І, рятуючи від осквернення святу ікону, охоплена страхом вдовиця зі слізною молитвою опустила її в море. Побачивши, що вона стоячи попливла на захід, взивала з радістю: алилуя.

Ікос 4

Побачили ченці Святої Гори, що з’явилося у морі сяюче, як сонце, полум’я, немов вогненний стовп, верх якого досягав небес, і прийшли вночі до краю моря, і, побачивши святу ікону Богоматері, що неслася вищою силою морем, взивали до Благодатної:

Радуйся, купино, Законоположником передбачена; радуйся, стовпе вогненний, бо навчаєш тих, що знаходяться у темряві.

Радуйся, ліствице, що досягає небес, бо нею зійшов Бог; радуйся, мосте, що переводиш від землі на небо.

Радуйся, зоре таємничого дня; радуйся, зірко, що являєш Сонце.

Радуйся, що народила Світло невимовне; радуйся, що не одного навчила.

Радуйся, одягнена в сонце, що сяєш благодаттю і славою усій вселенній; радуйся, блискавко, що ду́ші просвіщаєш і думки вірних осяюєш.

Радуйся, світлосте, що світиш у темряві; радуйся, що осяюєш многосвітле просвіщення.

Радуйся, блага Воротарнице, що райські двері вірним відчиняєш.

Кондак 5

Бажаючи дати монастирю Іверському Богом послану ікону Свою, сказала Ти, Богомати, преподобному Гавриїлу: «Іди з ченцями до берега моря, ввійди у воду і прийми ікону Мою». Він же, вірою і любов’ю окрилений, по воді, як по суші, пішов, прийняв її у свої обійми і, діставши недосяжний іншим скарб для спадщини ченців роду свого іверського, співав радіючи: алилуя.

Ікос 5

Побачили іверські ченці, як невидима сила багато разів виносила з храму на стіну міста на верх монастирських воріт ікону Богоматері, жахалися і стояли, взиваючи до неї так:

Радуйся, що святу ікону нам дати зволила; радуйся, що через неї покровом нам бути обіцяла.

Радуйся, що любов Свою до Іверського монастиря показала;