Читати книгу - "Мистецтво кохання"

пальці, за що їм узятись на ніжних частинах 708     Тіла, куди тайкома стріли пускає Амур. 709 Із Андромахою так забавлявсь найхоробріший Гектор — 710     Не на одній лиш війні користь од нього була. 711 Так — із лірнеською бранкою велет Ахілл, як по битві, 712     Втомлений, ложе м'яке тілом могутнім гнітив. 713 Пестив тебе, Брісеїдо, руками, що кров'ю фрігійців 714     Часто багрились, і ти не відтручала тих рук! 715 Може, й сама грайливо тяглась до них, нездоланних, 716     Як лиш до любощів хіть заполонила тебе. 717 Поспіх, повір мені, — тільки завада втіхам любовним: 718     Крок по крокові тут, якнайповільніше йди! 719 Знайдеш місця, що до них дає з радістю жінка торкатись, — 720     От і торкайся до них, соромом тут не в'яжись! 721 Сам же помітиш в очах її мовби вогні перелітні: 722     Так по тремтливій воді сонце, бува, пробіжить. 723 Далі почнуться жалі, воркотіння, зітхання солодкі 724     Й ті, що забаві такій гарно сприяють, слова. 725 Лиш під вітрилом тугим не вихоплюйся ти вперед неї, 726     Поперед тебе й вона поспіхом хай не пливе: 727 Разом ідіть до мети! Впадете водночас у знемозі — 728     То привітайте себе: повною втіха була! 729 Тим і керуйсь, коли час є, коли тобі, мов крадієві, 730     Страх не велить чимскоріш діло вести до кінця. 731 Ну, а коли зволікать небезпечно — до весел візьмися, 732     Чвалом пусти скакуна, хвацько його приострож! 733 Ось і праці кінець! Тож подай мені, вдячне юнацтво, 734     Пальму й чоло увінчай з мирту вінком запашним! 735 Як Подалірій був першим цілителем серед данайців, 736     Як Еакід — кулаком, Нестор — брав мовою верх, 737 Даром пророцтва — Калхант, войовничістю — син Теламона, 738     Віжками — Автомедонт, так я в любові мастак! 739 Шану складіть мені, чоловіки, як співця мене славте, 740     Світом із уст у вуста ймення моє хай летить! 741 Гарну я вклав вам до рук, як Вулкан — Ахіллові зброю: 742     Як володів нею він, так ви й себе покажіть! 743 Хто ж амазонку звоює мечем моїм, хай на трофеях 744     Напис залишить такий: "Учнем Назона я був". 745 Хочуть, однак, послухать мене також ніжні дівчата: 746     Книги наступної зміст — це настанови для них. Книга третя
1 На амазонок данайцям я зброю дав, зараз озброю, 2     Пентесілає, тебе й тих, що з загону твого. 3 Йдіть рівносильними в бій! Перемогу дарує Діона 4     Й той, хто над світом усім пурхати звик, — її син. 5 Несправедливо було б, якби збройні — на голих рушали, 6     Взяти вам гору, мужі, тільки б ганьбою було. 7 Тут не один дорікне: "Хочеш зміям додати отрути? 8     Хижу вовчицю пустить до безборонних кошар?" 9 Похибки небагатьох не спішіть на всіх перекласти: 10     В кожної вчинки свої, кожну за ними й судіть. 11 Ганить Єлену молодший Атрід, а сестру, Клітемнестру, — 12     Старший; підставу на це мають обидва брати. 13 Через Талая дочку, Еріфілу, нащадок Еклея 14     В темінь Аїда, живий, з кіньми живими спустивсь. 15 Два п'ятиріччя зате Пенелопа чекала на мужа, 16     Поки блукав він, а ще — стільки ж, коли воював. 17 А Філакіда жона? Хіба ж не вона передчасно 18     За чоловіком своїм, кажуть, в могилу зійшла? 19 Й Феретіада дружину згадай: вона впала в обійми 20     Смерті, аби при житті міг залишитися муж 21 "Ось я, візьми, Капанею, мене! Поєднаймося прахом!" — 22     Кинулась, мовивши так, Іфіса донька в огонь. 23 Зрештою, Мужність — це жінка: жіноче ім'я в неї, одяг — 24     От і сприяє жінкам — в тому нема дивини. 25 Втім, у науці своїй я висот аж таких не сягаю, 26     Та й над суденцем моїм — чи не найменше з вітрил. 27 Я — пустотливої втіхи наставник, легкого кохання: 28     Знатимеш, як тобі слід жіночці-любці годить. 29 Жінці перед вогнем, перед стрілами встоять нелегко — 30     Чоловікам той вогонь, стріли ті менше грозять. 31 Часто, власне, вони на обман ідуть, а не дівчата — 32     Тут, хоч як приглядайсь, не запримітиш вини. 33 Вигнав колхідянку зрадник Ясон (не дивився, що — мати!) 34     Й другу в обійми свої підлий узяв Есонід. 35 Ну,