Читати книгу - "Житія Святих - Квітень, Данило Туптало"

нічого не відповідали, окрім: "Ми християни і задля Христового імени страждати хочемо". Тоді ігемон із сумним лицем видав на них вирок смертний: "Теодул і Агапод, які богам жертви принести не захотіли, в морі нехай потоплені будуть". Взявши, воїни вели їх до моря і, зв'язавши руки назад, каміння важке на шию прив'язали, посадили в корабель. В ту годину найбільше зійшлося друзів, і сусідів, і знайомих, з них же деякі ридали через таку кончину їхню, инші ж похвалами прославляли мужніх воїнів Христових, що розтоптали голову змієву і помирають ревно, благочестя ради. А ігемон, жаліючи їх, послав до них знатного мужа Фулвія, радячи, щоб лише кадило принесли богам — і звільняться від смерти. Вони ж не переставали прикликати Ісуса Христа, богів же скверних відкидаючи. І після більших рад і переконувань бачили нечестиві, що ніяк до ради їхньої не схилити рабів Христових, почали спершу святого Агатопода кидати в море. Він же, поглянувши на небо, возвав велегласно: "Ось другим цим хрещенням змиваються всі гріхи наші, і до Христа Ісуса чистими переходимо". Коли так святий сказав, вкинений був у море, а після нього і Теодул святий. І так закінчили подвиг страждання святі мученики і вінець перемоги від Вишньої правиці прийняли. Море ж, прийнявши тіла святих, у ту ж годину винесло хвилями їх на берег, звільнених від пут і від каменів, світлих вельми. Взяли їх знайомі, поховали чесно, і не через довгий час явився їм Теодул святий в одязі білому і лицем пресвітлий, наказуючи, щоб маєток його роздали убогим, і сиротам, і вдовам. Померли святі у 5-ий день квітня на славу Отця, і Сина, і Святого Духа, єдиного у Тройці Бога, славленого навіки. Амінь.

У цей самий день Пролог згадує святих мучеників: Клавдія, Діодора, Віктора, Вікторина і Никифора. Але про них вже було сказано 31-го січня.

У цей-таки день пам'ять преподобного отця нашого Пуплія-монаха, який був в єгипетських краях за царювання Юліяна Відступника. І коли нечестивий той цар ішов у Персію, то послав диявола в східні краї, щоб скоро приніс йому якусь вістку звідти. Коли прийшов диявол на місце, де преподобний Пуплій-монах жив, стояв на тому місці десять днів непорушно, не мігши далі ступити. Бо преподобний той, відчувши диявола, що туди йде, став на молитву і не переставав молитися вночі і вдень, руки піднявши догори. І повернувся диявол без нічого до Юліяна. Сказав же йому Юліян: "Чому затримувався так багато часу?" Відповів йому диявол, кажучи: "І затримався, і без нічого до тебе повернувся, чекав-бо, терплячи, десять днів, допоки стане Пуплій-монах з молитви, щоб перейти безборонно те місце, але, нічого не досягнувши, повернувся". Тоді нечестивий Юліян з гнівом до диявола сказав: "Коли повернуся з війни, помщуся тому монахові". І не через багато днів убитий був невидимою силою Божою Юліян Апостата. І зразу один із тих, що були з ним, воєначальників, продавши все своє майно і роздавши бідним, прийшов до преподобного Пуплія і зрікся світу, став монахом дуже добрим. Пуплій же преподобний через досить часу, досконало угодивши Богові, переставився.

У той самий день пам'ять преподобного отця нашого Платона Ісповідника, ігумена обителі Студитської. Дивися про нього в Житії святого Теодора Студита 11 листопада. І преподобних отців Теони, Симеона і Форвина, їхні ж імена в Пролозі згадано.

У цей-таки день Пролог споминає святих мучеників Теодору і Дідима, але вони будуть 26-го травня.

У Великих же Мінеях Четьїх у цей день покладена преподобна Теодора Солунська, про неї ж у грецьких рукописах знаходимо, що народжена була на острові Єгіні від християнських благочестивих батьків Антонія і Хрисаїди. Її ж благочестя і чеснота явна була в той час, коли Христова Церква іконоборною єрессю в царство Михаїла Балби була бентежена. Тою єрессю не лише пошкодилася добра та подружня пара, але, як світло в пітьмі, також правовір'ям просвітилася. Від таких батьків Теодора народжена була, після виховання свого мужеві спершу пошлюблена була і доньку народила, тоді через нашестя варварське переселилася в Солунський град, де доньку свою виростила, уневістила Христові, після того і сама, коли чоловік її помер, у монастир жіночий до доньки своєї пішла і в чернечий чин постриглася. Добродійним же своїм життям, і постницькими подвигами, і послуху трудами настільки угодна була Богові, що не лише в житті, а й після переставлення свого багато зробила чудес. Коли минуло після переставлення її років багато, померла ігуменя монастиря того і поклали тіло померлої в гробницю біля святої Теодори і відкрили той гріб, тоді бачили всі, що там були чудо вражаюче. Бо преподобна Теодора після багатьох після кончини своєї років, наче жива, порухалася, уступивши трохи місця ігумені, яку біля неї клали, даючи просторіше місце начальниці своїй, разом же і смирення своє показуючи і по смерті. Усі, що те бачили, вжахнулися і возвали: "Киріє єлейсон!" Ще ж і миро благовонне і цілюще витекло зі святих її мощів. І робилося багато зцілень помазанням того мира: біси проганялися, сліпі прозрівали, а всілякі недуги лікувалися на славу Христа, Бога нашого.

У той самий день житіє преподобного отця нашого Марка Атенського, який жив у горі Фракійській в Етіопії

Авва Серапіон розповідав, кажучи: "Перебуваючи у внутрішній (Єгипетській) пустелі, йшов я до отця Йоана, великого старця, і прийняв благословення від нього. Сів відпочити по трудах і задрімав у сонному видінні. І бачив двох якихось відлюдників, які прийшли і благословилися від старця. Говорили ж між собою: "Це авва Серапіон, приймімо благословення від нього". І сказав їм авва Йоан: "Нині прийшов з пустелі й дуже втомився, дайте йому трохи відпочити". Вони ж сказали про мене до старця: "Скільки часу минуло, відколи трудиться він у пустелі, а до отця Марка, який живе в горі Фракійській, що в Етіопії, не йде. У всіх-бо постницях пустельних нема рівного тому Маркові. Має ж сто тридцять літ від народження свого і вже дев'яносто п'ять літ, відколи трудиться в пустелі. Нікого з людей, що на землі живуть, не бачив. Деякі святі, що у світі життя вічного, були в нього перед цим і прийняти його до себе обіцяли". Коли вони це промовили до отця Йоана, збудився я з дрімоти і, нікого не побачивши у старця, розповів йому бачене. Той же сказав мені: "Божественне якесь це видіння, але де є гора Фракійська?" Сказав же я йому: "Молися за мене, отче". І після молитви попрощався зі