Читати книгу - "Ти не мій брат, Ханна Еванс "

Артур 

Вже два тижні зустрічаюсь з Діаною. Хоча вона не подобається мені, як дівчина. Але коли бачу реакцію "втікачки", то розумію, що правильно вчинив. Діана інколи відволікає, задовільняючи чоловічі потреби. Інакше, просто з глузду з'їду. Адже постійно думаю про ту, якій непотрібен.

Вона ж, не лишила мені виходу. У своєму повідомлені ясно дала зрозуміти, що мене не хоче.

Виходжу з вітальні весь у думках.

" Що ти робиш, "втікачко"? Видно, що Вадим тобі не подобається... "

 - Артурчику, ти де пропав?

Голос Діани, вириває мене з роздумів. 

 - Потрібно в тебе дозволу питати, якщо я хочу відійти?

 - Не злись, я хвилююсь. Ну що, поїхали до мене чи до тебе?

 - Сьогодні я відвезу тебе додому.

 - Але чому? Тобі не сподобалось минулого разу?

У мене закінчується терпіння. Ось чого, а виправдовуватися не буду. Ми ще раніше домовились, що серйозних стосунків не буде, вона погодилась. Тоді, що їй ще потрібно?

 - Мені здається, ми вже говорили про це.

 - Звичайно Артурчику, я просто...

 - Гаразд, досить! Ходімо, я тебе відвезу.

У мене не вистачає сил дивитись на те, як Вадим лізе до "втікачки". Тому, краще мені піти.

Та чую голос Аліни.

 - Артур! 

 - Трясця! Ти щось хотіла?

 - Звичайно, але мені потрібно поговорити сам - на - сам.

 - Артурчику, скажи їй, що ти від мене секретів не маєш.

 - Діана, залиш нас.

 - Але...

 - Я сказав, залиш!  

Вона йде, засмутившись. Не можу терпіти такого контролю, тільки не від Діани. Аліна підходить ближче.

 - Чого ти добиваєшся?

 - Не зрозумів?!

 - Давай без цього, мене ти не обманеш. Адже ти з Діаною, лише на зло Натці, правда?

 - Ти вибач звісно, але це вже моя справа. Ти так не думаєш?

 - Твоя кажеш? Знаєш, якби Натці було байдуже, я би навіть не підходила. Чесно кажучи, ти мені не подобаєшся. Але заради подруги, це роблю.

 - Ти прямо "мати Тереза". Давай, ближче до справи. Чого ти хочеш, від мене?

 - Скажи мені одне, якщо Натка тобі подобається, для чого ти з Діаною? Правду кажучи, це всім зрозуміло, навіть їй. Чому ти думаєш Діана не відходить від тебе, ні на крок? А ще, ти багато чого не знаєш про Натку. Адже якби знав, то можливо зрозумів би її.

 - Аліна, я звісно розумію, що ти хвилюєшся за подругу. Але звідки ти взяла, що мені це цікаво?

Нашу розмову перериває Вадим.

 - Аліна, ти Настю не бачила?

 - Що?!

Разом вигукуємо.

 - Ні.

Каже Аліна. Він на нас дивно коситься і продовжує.

 - Ми пішли у вітальню, я попросив зачекати, а коли повернувся, її вже не було.

 - Вона не може піти. Твоя вечірка далеко від її будинку. Арс мав нас відвезти. До речі, де він?

 - Хто?

З - за спини виходить Арс.

 - Дурень... Натка не з тобою?

 - Ні, а що вже трапилось?

Від їхніх слів у мені "закіпає" злість, в перемішок зі страхом. Знаючи "втікачку" і те, як вона знаходить проблеми на власну голову, починаю боятися.

" Раптом до неї хтось пристав, або щось сталось? "

 - Це я в усьому винен.

Всі дивно на мене покосились, але змовчали.

" Адже після нашої розмови, вона зникла... "

   Дорогі мої, ви тут? Вибачте за затримку... Мирної ночі, скоро зустрінемось❤️ Ваша Ханна Еванс...