Читати книгу - "Подвійна заборона для мільярдера, Тала Тоцка"

Взагалі-то я не повинна дозволяти. Щонайменше маю з'ясувати, на якій підставі, а потім зажадати адвоката і свідків.

Але інтуїція підказує, що вони оглянуть будинок і без мене. А от де буду в цей час я, питаннячко. Тому мовчки відступаю вбік.

Першим входить лисий, за ним суне чоловʼяга із квадратним підборіддям. Слідом той, що схожий на тхора, останнім іде Бос.

Плентаюсь за ними з телефоном у руці. Чоловіки обходять будинок, і ми всі разом зупиняємося перед моєю кімнатою. Ривком відчиняю двері, і бос зі здивуванням обертається, побачивши портрет Громова.

— Навіть так?

Незворушно знизую плечима.

— Він його не бачив.

Мокрий рушник і вода в душі начебто досить переконливі. Але ж є ще моя мокра голова як доказова база. Але я мовчу. По-перше, я вже майже не заїкаюся, а по-друге, щоб не нариватися.

— Ви до цього дня були знайомі з кимось із Громових? — запитує Бос.

Заплющую очі, всіляко зображуючи страждання й гіркоту, і негативно хитаю головою. Він розуміюче хмикає.

Чоловіки виходять із будинку, оглядають пікап. Але там жодних слідів Марка немає, тому стою поруч, байдуже жуючи зірвану травинку.

— Значить, сьогодні вихідний? — судячи з погляду, Лисий Баняк не бажає миритися з тим, що в мене немає жодної інформації. Але мені рішуче нічим йому допомогти. Хіба що можу підзаправити.

Махаю руками в бік заправної колонки, при цьому посміхаюся так, щоб прибулі ще більше утвердилися в думці, що в мене не все вдома. 

— Ні, дякую, — хитає головою бос, переглядаючись із підлеглими. Квадратна Щелепа підтискає губи, а Тхір сідає за кермо.

Я боюся підняти очі, щоб не видати свою радість. Вони їдуть!

— Сподіваюся, ви розумієте про конфіденційність нашого візиту, — каже Бос вкрадливим голосом, який нагадує мені шипіння отруйної змії. — У вас такий небезпечний об'єкт, пальне має схильність загорятися і вибухати. Тож я дуже сподіваюся на вашу розсудливість і здоровий глузд.

Броньований автомобіль виїжджає за ворота, і я стягую з мокрого волосся рушник. Вичікую ще деякий час, і тільки коли переконуюся, що вони не повернулися, йду в бік підземного гаража.