Читати книгу - "Я (не) люблю осінь, Літа Най"

Несподівано згадалися слова Марини про те, що Артур завжди прямо говорить своїм дівчатам, чого від них хоче. Ніякої брехні, облуди, лицемірства, використання. Хоч і без романтики та почуттів. Зате відкрито і чесно. А свою порцію почуттів я вже отримала і сповна нею наситилася.

Не даючи собі часу на роздуми, я рішуче наблизилася до Артура і припала до його вуст. Він, явно не очікуючи такого повороту, застиг на секунду. А потім, хрипло видихнувши мені в губи, сам притягнув до себе і поглибив поцілунок, запускаючи пальці в моє вологе волосся.