Читати книгу - "Фантомна довіра, Лана Вернік"

Лора помітно захвилювалася, почувши новину, але заспокоїла себе тим, що Степан — не американець, і навряд чи він займався б там індіанцями… Проте всередині поповз холодок.

Прийшов квітень і Степан не приїхав... Вона вигадувала різні виправдання тому, що Степан не дотримав слова… і грип, і вередлива Хризонівна… Навіть приходили думки про те, що він знайшов собі іншу, але фраза, що “вони найважливіші дівчатка” поки що заспокоювала її.

Мама Олени порадила купувати потроху речі для дитини. Тому Лора  зазирала у різні крамнички і на базарчики. Іноді робила це з Оленою. На одному такому базарі Лора зустріла Ніну Григорівну.

— Ларисо, це ти? — жінка здивовано зупинилася, оглядаючи її круленький живіт. Він був невеликий, але помітний, — ти вийшла заміж?!

— Здрастуйте, Ніно Григорівно, ні, не вийшла… — Лора усміхнулася.

— Але як я бачу у тебе все добре. Коли тобі термін народжувати?

— На початку червня.

— О, то зовсім скоро. Ти мамі дзвониш?

— Так, коли вона на зміні.

— Новини знаєш?

— Які?

— Вона тобі про Бондарів не казала?

— Ні… — Лариса поклала руку на живіт, відчуваючи як він напружився.

— Ну, у Хризонівни ж день народження 2 квітня, ти ж знаєш...

— Знаю.

— Степан мав приїхати, а не зміг — його літак впав у джунглях, з ними є зв’язок, зараз триває рятувальна операція, пізніше вже приїде вітати її особисто. Тому поки що приїхала його наречена — Маргарита, ду-у-уже симпатична блондинка. Привітала її, погостювала три дні і поїхала. 

— Його хто? — приголомшено запитала Лора.

— Наречена, — усміхнулася Ніна, — у тебе ж тепер своє життя, а в нього своє. О, ми ж з Андрієм телефон провели. Зараз я тобі напишу номер, — не помічаючи як змінилося обличчя Лори, жінка продовжувала говорити. А Ларисі захитався світ. Наречена Степана? А хто ж тоді вона? І як же тоді “найважливіші дівчатка у житті” ?.. Ігри Фурії? Чи справді наречена?