Читати книгу - "Зерно правди"

що якийсь дивний квас, і Шацький зрештою вирішив, що найпростіше буде збігти по схилу сходами й купити пляшку «Фронтери» на автозаправці «Орлену» біля окружної дороги. Так він і зробив. Хотів при нагоді купити ще коробку з веделівським тортиком, який видавався йому приємним варшавським подарунком, але тортиків, на жаль, не було, довелося купити якусь коробку цукерок, яка аж волала про те, що її куплено на заправці, й упаковку презервативів. Повернувся нагору, намагаючись занадто не спітніти, бо інтуїція підказувала йому, що він ще нині буде змушений роздягатися. Друга півкуля, раціональна, твердила, що інтуїція завжди підказує це кожному чоловікові, і доволі часто стається навпаки, проте Шацький однаково старався не бігти.

Зараз він стояв у вітальні судді Марії Татарської в її будинку на Жеромського й дивувався. Дуже дивувався.

По-перше, дивним був інтер’єр. Він уже зрозумів, що порожнеча, яка вражає його під час відвідання сандомирських помешкань — це відсутність «Ікеї». У Варшаві годі було й уявити, щоб пересічна квартира представника середнього класу не була умебльована виробами цієї шведської фірми принаймні наполовину. Тут у кращих помешканнях панував якийсь краківсько-міщанський стиль, тобто буфети, каламутні дзеркала, купа килимів, килимків, серветок і ще чогось із такою кількістю пилюки, що це могло вбити будь-якого алергіка. Більш заможні сандомиряни без визначного родоводу мешкали у віллах, обставлених у дачному стилі. Біднота тулилася в блочних будинках, де панували меблеві гарнітури, а решту купували на базарах. Він сподівався, що і в Татарської буде така сама запилюжена міщанська квартира, або підробка під «Ікею», сучасний інтер’єр у пастельних тонах. Те, що він побачив... гм, це нагадувало йому лікарняну палату. Переважали білий колір, хром, дзеркала й скло. Вітальня була білою в буквальному сенсі, білою настільки, що навіть книжки на полицях були обгорнуті білим папером, а назви й автори написані на корінцях від руки.

По-друге, вбрання господині. Суддя Марія Татарська була в червоній коктейльній сукенці й червоних шпильках. Звісно, він не сподівався побачити її в хатньому светрі й капцях, але вбрана вона була явно занадто вишукано для скромної товариської балачки під вино. У білому інтер’єрі вона скидалася на криваву пляму, може, це навіть було заздалегідь продумано. Шацький подумки знизав плечима, усвідомлюючи, що вона за ним спостерігає. Йому подобалося, щоб усе виглядало нормально, по-звичайному, ефекти не справляли на нього жодного враження, щонайбільше Теодор міг поспівчувати людям, які здатні витратити стільки зусиль і часу на геть неістотні речі.

По-третє, найдужче здивувало подвір’я. Атож, подвір’я, позаяк садок судді Марії Татарської був кладовищем. У буквальному сенсі. Шацький завжди бачив його з іншого боку, від головного входу, проходячи або проїжджаючи вулицею Міцкевича. Чудовий тінистий некрополь простягався майже до розташованої нижче вулиці Жеромського, де стояли майстерні каменярів і будинок судді Татарської. Вітальня на другому поверсі була трішки вище рівня могильних плит, біля самого муру. При світлі з кімнати Шацький міг розважатися читанням імен на надгробках. Його занепокоїло те, що там було аж троє сорокарічних чоловіків. Їм виповнилося рівно по сорок. А йому залишалося кілька місяців до дня народження.

Обернувся. Суддя сиділа на дивані з келихом вина в руці. «Біле й червоне на тлі небіжчиків, це наша національна характерна риса», — подумав Шацький.

— Memento mori, — проказала Татарська й задерла ногу на червоній шпильці. Трусиків у неї під платтям не було.

Розділ третій

п’ятниця, 17 квітня 2009

Католики відзначають шостий день Світлого тижня, у православних християн Страсна п’ятниця, юдеї розпочинають шабас після заходу сонця, у Сандомирі це о 18:31. Згідно гіпотези Мольнара минає рівно 2015 років від дня народження Ісуса, свічки на іменинному торті задмухують Ян Борисевич, Аполоній Тайнер і Вікторія Бекхем. У Польщі суцільна нудьга, прем’єр отримує підтримку, уряд підтримку втрачає, президент також. Валенса присягається, що не був агентом спецслужб, мовляв, нехай його грім поб’є, коли він бреше. Події у світі. Білий дім зізнається, що Буш дозволяв тортурувати в’язнів. Євросоюз заявляє, що кількість вдалих і невдалих терактів зменшується, шотландська поліція свідчить, що в її шерегах працює десять джедаїв, а Ватикан висловлює невдоволення через те, що уряд Бельгії критикує Бенедикта XVI за його негативні висловлювання про застосування презервативів. У кінотеатрах прем’єра фільму «Вікі Крістіна Барселона» Вуді Аллена й недооцінений «Генерал Ніл» із неповторним Ольгердом Лукашевичем у ролі Фільдорфа. «Легія» виграє в Гливицях у матчі проти «П’яста» 1:0 і стає лідером прем’єр-ліги. У повітрі відчувається весна, у Сандомирі максимальна температура сягає 20 градусів, на жаль, жодної в тім заслуги сонця, похмуро і ллє дощ.

1

Прокурор Теодор Шацький отримав класичну освіту й знав, що Ерос і Танатос завжди перебувають у парі, читав легенду про Трістана й Ізольду, Морштина, «Березняк» та «Коханців з Марони», був навіть період, коли він не міг заснути, не всотавши в себе кілька краплин еротичного песимізму Івашкевича. Проте ніколи ці два елементи не поєднувалися в його житті так буквально, таким несподіваним чином. Він прокинувся зі смаком винного перегару в роті і, перш ніж усвідомив, де перебуває, відчув, що до тями його повернула не спрага, а нестерпний, пульсуючий біль члена. Поступово відтворювалася картина вчорашнього вечора, він пригадав, як Татарська виснажувала його різними способами й позами, яких він не бачив навіть у порнофільмах. Якось ніяково було вшитися, бо вона собі, вочевидь, багато чого встигла уявити, а він не хотів здаватися хамлом, тож без особливого зацікавлення брав участь у нових і нових еротичних вправах, половина з яких була прісною, половина просто ідіотською, а всі разом були страшенно втомливими. Узяті докупи, вони могли би становити секс-пригоду, про яку розповідають навіть через багато років і продовжують згадувати через десятиліття. Насправді ж Шацький прагнув якомога швидше про це забути. І йому дуже хотілося в душ.

Розплющив око, побоюючись, що угледить суддівське тіло, яке чигає на його притомність і вкотре під час свого перебування тут уразився. За півметра від нього були скляні двері, а за ними на метровій відстані — мокра намогильна плита: «Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години». Шацький заплющив очі, не бажаючи думати про те, що прокинувся після тваринних збочень поруч із надгробком з біблійною цитатою із притчі про нерозумних дів, наскільки він пригадував. Йому так хотілося бути вчора тією нерозумною