Читати книгу - "Федько у пошуках чупакабри"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— А ті монети, що ми знайшли!? — запитав Сашко.
— Які? — глипнув на нього старий. Біленький витягнув сап’яновий мішечок. На долоню лягло кілька блискучих круглячків.
— Оце-о, — взяв Ілько той, на якому був зображений дядько з молотком, — це я колись бавився! Я ж ковалем був у молодості! — гордо випнув він груди. — От і кував собі монетки! Тоді значків не було! Дарував їх дівчатам на сувеніри, а як твою бабусю зустрів, так і закинув їх до шопи! — дідо смішно поворушив вусами.
— А літери «І» та «В» що означають!? — усе ще не розумів Сашко.
— Так то я і є — Ілько Вулик! — коротко пояснив дід.
— Тьху, нехай мене ряба курка поцілує! От дірява голова! — вражено вимовив Павлуша. — Я і забув, що ти в нас не Барабаш! — Очі його округлилися так, що він став схожим на банькатого марсіанина.
Всі дружно розсміялись. Реготнув зі своєї схованки і «хамелеон» Федько, а Маркіз весело загавкав і висолопив язика.
— Тобто немає тут ніяких скарбів?! — розчаровано перепитав Професор. — Дарма ми переполоху наробили!
— Хтозна, що воно тут є! — загадково промовив Ілько, а тоді додав: — Ходімо! А то зараз нам Танька покаже, як ковінька загинається!
Він узяв Павлушу за руку і попрямував у бік села. За ним почимчикували всі решта разом із йогом Фотошопом.
— Дивися, що я прихопив! — потягнув Петрика за одяг Біленький. У руках він тримав залишений археологами-невдахами металошукач. Сашко весело усміхнувся.
У кишені зігрівала руку ще одна срібна монета, яка вже ніяк не могла бути дідовою вигадкою. Поруч чимчикувала чудова, дружна команда, у блакитному небі яскраво сяяло сонце, а попереду чекали ще два місяці найкращих у світі канікул!
Примечания
1
Доса — рисова перепічка, ідлі — пельмені з начинкою з маринадів, самба — сочевиця з карі; індійські страви.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Федько у пошуках чупакабри», після закриття браузера.
