Читати книгу - "Дванадцять китайців і жінка"

Із задуми його вивів, повернувши до дійсності, приглушений звук пострілу. Він прислухався, вдивляючись поперед себе, але не зауважив нічого підозрілого. Запала тиша, й невдовзі у кокпіт повернувся Рейджер.

Феннер поглянув на нього, але той мовчки забрав штурвал.

Обличчя Рейджера було холодне і непроникне.

— Проблеми? — запитав Феннер.

Рейджер хижо всміхнувся.

— Їм, бачте, не подобаються наручники! Я змушений був пальнути одному з негідників у ногу: аж тоді вони врешті заспокоїлися.

Феннер провів рукою по волоссю. Мерзлякувато зіщулився, хоча дощ ущух.

— Піди скажи Міллеру, нехай пильнує за тим дівчиськом, — раптом зауважив Рейджер. — Вона ніби спокійна, але якщо зчинить лемент, то перетворить судно на пекло.

— Щось я тебе не розумію, — сказав Феннер.

Рейджер оскалився.

— Отих дванадцятеро китайців уже півтора місяці не бачили жінки. Якщо вони дізнаються, що на борту є дівка, то збожеволіють од хіті. Боже ж мій! Я бачив, як це буває. Якось узяв зі собою одного телепня, щоб той допоміг мені впоратись із судном. У нас був звичний вантаж: чинки і дівчина-мулатка. Той хлопець показав її китайцям, і тут таке почалось! Я змушений був двох з них застрелити та «вирубати» ще двох, тріснувши прикладом рушниці по голові. Ніколи ще такого не бачив. Дівиця так налякалася, що з переляку стрибнула за борт.

Феннер щось пробурчав, виліз із кокпіта і пройшов у маленьку каюту за камбузом.

Зайшовши туди, зупинився. Бо Міллер жбурнув дівчину на підлогу і навідліг бив її по обличчю руками. Сорочка її була пошматована, штанці він з неї уже зірвав.

Китаянка мовчки боролася з ним, і кров текла їй з носа та з розбитих губ.

Феннер ступив крок уперед і схопив Міллера за комір. Припіднявши, відтягнув його від дівчини та з усієї сили вдарив — так, що той відлетів у куток каюти. Дівчина лягла на бік, згорнувшись калачиком, і закрила обличчя руками.

Міллер повільно сів на підлозі. При світлі лампи на його жирному, зблідлому від люті обличчі виблискували краплі поту. Погляд втупився у Феннера.

— Негайно забирайся звідси і залиш мене тут самого, — прохрипів.

Феннер, не промовивши ні слова, просто стояв, спостерігаючи, що буде далі. Міллер оглянув каюту, побачив дівчину та спробував підвестися назустріч їй. Феннер зробив єдиний порух, і його нога боляче поцілила Міллерові у живіт. Той зі шумом знову звалився на підлогу. Дихав він важко, однак не відводив очей від дівчини. Притискаючи руку до грудей, поповз до неї.

Феннер витягнув пістолет.

— Припини! — закричав. — Чуєш? Припини негайно!

Міллер не звертав на нього жодної уваги. Його рука випросталась і вхопила дівчину за щиколотку. Феннер зробив ще крок і наступив Міллерові на зап'ястя. Але той не відпускав дівчини.

Блідий та з перекошеним ротом Феннер переклав у руці пістолет так, щоб ударити Міллера рукояткою. І щосили почав лупцювати того по плечах, бо не мав наміру вбити ґвалтівника просто зараз. Той ще міг знадобитися, щоб управляти судном. Однак Феннер просто зобов'язаний був покласти цьому всьому край.

Міллер вичекав і розпрямив плечі, намагаючись ударити Феннера. Той набрав у груди побільше повітря й обрав мішенню потилицю. Після удару Міллер на мить заціпенів, потім обм'як і повалився вперед прямо на дівчину. Смикнувся раз, наче намагаючись опанувати своїми м'язами, а тоді з глухим стукотом гепнувся чолом на підлогу.

Феннер сховав пістолет та відтягнув Міллера від дівчини. Потім схопив його за руку і виволік з каюти.

Рейджер висунув голову з рубки.

— Що там, до дідька, відбувається? — закричав.

Феннер не звернув на його репетування жодної уваги.

Він вивалив Міллера у шпігат[8] і повернувся до каюти.

Дівчина знову зіщулилася. Червоні бульбашки продовжували пінитися на її губах.

Феннер нахилився і підняв їй голову. Вона напружилась і з усієї сили ударила його кулаком в обличчя.

Відпустивши її, Феннер трохи позадкував. Обмацав рукою обличчя, тоді стягнув з ліжка ковдру і накинув на дівчину. Вона лежала, дивлячись на нього нажаханими очима. Він кивнув їй і вийшов, замкнувши за собою двері на ключ. Потім витягнув ключ і поклав у кишеню.

Міллер сидів, розтираючи потилицю, та бурмотів прокляття, перемішані з грубою лайкою.

Феннер навіть не глянув на нього; пройшов мимо і спустився в рубку.

Рейджер спитав:

— Що там таке?

Феннер доклав чималих зусиль, аби голос його звучав спокійно:

— Цей негідник Міллер хотів зіпсувати товар. Я його трохи втихомирив.

Рейджер стенув плечима.

— Однаково її це чекає — рано чи пізно. То чому б не зараз?

Феннер не відповів нічого. Він дивився на далекий маленький вогник в акваторії порту. І швидко відвів погляд, боячись, щоб його не помітив Рейджер. Феннер розмірковував, чи може це бути патрульний катер.

Але Міллер, котрий із труднощами таки звівся на ноги, теж зауважив вогник і вигукнув попередження. Рейджер поглянув у тому ж напрямку й на мить стишив оберти.

— Берегова охорона, — пояснив він, — можливо, вони нас не помітять.

Судно й далі йшло з вимкнутими вогнями, однак із-за хмар визирнув місяць, і за баркасом тепер достатньо чітко білів кільватер. Феннер невідривно дивився на вогник попереду й зауважив, що той наближається. Сказав спокійно:

— Вони нас таки помітили.

Рейджер щось крикнув Міллерові й надав судну максимальної швидкості. Міллер, похитуючись, спустився в рубку. Кинув на Феннера убивчий погляд, але Рейджер гаркнув:

— Тримай штурвал. Я приготую кулемет. Можливо, ті хлопці нас і не наздоженуть.

Міллер став за штурвал, а Рейджер зник на кормі. Феннер пішов слідом за Рейджером. Вогник тепер наближався, і коли місячне світло залило водну гладінь, Феннер зміг розгледіти судно. Воно було швидкохідне. Він переконався у цьому, побачивши, що носова його частина трохи піднята над водою й воно стрімко наближається.

Сказав Рейджеру:

— Цей катер наздожене нас.

Рейджер гукнув щось у машинне відділення, і негр подав йому «томмі-ґан»[9]. Рейджер передав його Феннерові, а собі взяв іще один.

— Пильнуй лівий борт, — сказав Рейджер, лягаючи на палубу справа, — і щосили гати по них!

Феннер ліг та двічі вистрелив, стежачи, щоби кулі пролетіли вище катера. Майже одночасно стрельнув і Рейджер. Навіть зі свого місця Феннер міг бачити, як з носової частини катера відлетіли тріски.

Феннер пригнув голову, коли з катера почулися