Читати книгу - "Першому гравцеві приготуватися"

У гробниці повній жахіть.

Багато вчитись має

Той, хто здобути бажає

Одне із перших місць.

Інші мисливці, звичайно, також розгадали приховане повідомлення, але були достатньо розумними, щоб тримати це при собі. Принаймні на якийсь час. Приблизно через шість місяців, відколи я виявив повідомлення, один язикатий першокурсник з Массачусетського технологічного інституту теж його знайшов. Його звали Стівен Пендергаст і він вирішив отримати свої п’ятнадцять хвилин слави, поділившись «відкриттям» зі ЗМІ. Інтерв’ю з цим ідіотом показували в новинах протягом місяця, хоча він не мав найменшого уявлення про значення повідомлення. Після цього випадку про всіх, хто давав розголос підказці, почали казати «прикинутися Пендеграстом».

Коли повідомлення стало загальновідомим, мисливці назвали його «Лімерик». Вже протягом майже чотирьох років увесь світ про нього знає, але, схоже, ніхто так і не зрозумів його значення, а Мідний ключ досі не знайдено.

Я знав, що Галлідей часто використовував подібного роду загадки в багатьох своїх ранніх пригодницьких іграх, і кожна з тих загадок мала сенс у контексті гри. Тому я присвятив цілу частину щоденника Грааля розшифруванню Лімерика, рядок за рядком.

«Мідний ключ шукачів дожидає»

Рядок здавався досить однозначним. Жодного прихованого змісту я не зміг виявити.

«У гробниці повній жахіть».

Цей рядок був уже цікавішим. Якщо буквально, то, здавалось, ніби ключ захований десь у гробниці, повній страшних речей. Але, протягом своїх досліджень, я виявив додаток до старої гри «Dungeons & Dragons» під назвою «Tomb of Horrors» — Гробниця жахіть, опублікований в 1978 році. Щойно побачивши заголовок, я був упевнений, що другий рядок Лімерика був посиланням на книжку. Галлідей і Морроу постійно грали у «Dungeons & Dragons» в середній школі, як і в інші настільні рольові ігри, наприклад «GURPS», «Champions», «Car Wars» та «Rolemaster».

«Tomb of Horrors» була тонким буклетом, які називали «модулями». Він містив детальні карти та покімнатний опис підземного лабіринту, який кишів зомбі-монстрами. Гравці «D&D» могли досліджувати лабіринт разом зі своїми персонажами за допомогою ведучого, який читав з модуля та вів їх крізь історію, описуючи все, що вони бачили та кого зустрічали на шляху.

Чим більше я дізнавався про те, як працювали ці ранні рольові ігри, тим більше розумів, що модуль «D&D» був примітивним відповідником квесту в ОАЗі. А персонажі «D&D» були аватарами. У певному сенсі, ці старі рольові ігри були першими симуляціями віртуальної реальності, створеними задовго до того, як комп’ютери стали для цього достатньо потужними. В ті дні, щоб утекти в інший світ, потрібно було створити його самому, використовуючи уяву, папір, олівці, гральні кубики і кілька книг з правилами. Це усвідомлення винесло мені мозок. Цілком змінило погляд на Полювання та «великоднє яйце» Галлідея. З того часу я думав про Полювання як про складний модуль «D&D». Ведучим підземелля, зрозуміло, був Галлідей, навіть якщо керував грою з могили.

Я знайшов цифрову копію шістдесятисемирічного модуля «Tomb of Horrors», заховану глибоко в стародавніх FTP-архівах. Вивчаючи її, в мене почала виникати теорія: Галлідей відтворив «Tomb of Horrors» десь в ОАЗі й сховав там Мідний ключ.

Наступні кілька місяців я вивчав модуль і запам’ятовував усі карти та описи кімнат, в очікуванні дня, коли нарешті зрозумію, де захований ключ. Але в тому й проблема: Лімерик не давав жодного натяку на те, де Галлідей заховав той клятий ключ. Єдиною підказкою, здається, були рядки: «багато вчитися має той, хто здобути бажає одне із перших місць».

Я подумки прокручував ці рядки знову і знову, аж поки не захотілося вити від розпачу. Багато вчитись. Так, добре. Багато вчити про що?

В ОАЗі існувало буквально тисячі світів, і Галлідей міг сховати свою Гробницю жахіть у будь-якому з них. Пошуки на кожній планеті, одній за одною, тривали б вічно. Навіть якби я мав на це гроші.

Планета під назвою Ґайґекс у Секторі-2 здавалась логічним початком для пошуків. Галлідей сам запрограмував цю планету і назвав на честь Ґері Ґайґекса, одного з творців «Dungeons & Dragons» та автора оригінального модуля «Tomb of Horrors». Згідно з Мисливепедією (вікіпедією для мисливців), планету Ґайґекс покривали відтворення модулів «D&D», але «Tomb of Horrors» серед них не було. Не виявилось його і на інших планетах ОАЗи, присв’ячених «D&D». Мисливці перевернули всі ці планети з ніг до голови і обшукали кожен квадратний дюйм поверхні. Якщо відтворення «Tomb of Horrors» було заховано на одній з них, то його б уже давно знайшли.

Значить, гробниця захована деінде. І я не мав ані найменшого уявлення де. Але я сказав собі, якщо просто не здаватимусь і продовжу дослідження, то зрештою отримаю необхідні знання, щоб розгадати місце розташування гробниці. Насправді, це напевно і мав на увазі Галлідей під словами «багато вчитись має той, хто здобути бажає одне із перших місць».

Якщо хтось з інших мисливців поділяв мою інтерпретацію Лімерика, досі вони були досить розумними, щоб тримати це при собі. Я ніколи не бачив на форумах мисливців жодних дописів про «Tomb of Horrors». Я, звичайно, розумів, що це могло бути через те, що моя теорія про старий модуль «D&D» була відстійною і не мала підґрунтя.

Тому я продовжував переглядати, читати, слухати, вивчати, готуючись до дня, коли нарешті натраплю на підказку, яка приведе мене до Мідного ключа.

І тоді це нарешті сталось. Якраз коли я замріявся на уроці латини.

Міс Ренк стояла посеред класу, повільно відмінюючи латинські дієслова. Спочатку вона казала їх англійською, тоді латинською, кожне слово автоматично з’являлось на дошці позаду неї. Кожного разу, коли в нас було нудне відмінювання дієслів, у моїй голові грала стара пісня зі «Шкільного року!»: «Бігти, йти, отримати, віддати. Дієслово! Ти — ось що відбувається!»

Я тихо наспівував мелодію, коли міс Ренк почала відмінювати латинське дієслово «вчитися».

— Вчитися. Discere, — проказала вона. — Ну, це дієслово має легко