Читати книгу - "Химерне сяйво"

— Ми не можемо знайти Ринсвінда, — сказав він, — а коли так, то ми не можемо знайти і восьме заклинання «Октави». Проте вважаємо, що заклинання «Октави» повинні бути прочитані, щоб відвернути катастрофу — інакше для чого Творець залишав би її тут?

— Може, він просто був забудькуватим, — припустив астролог.

Траймон знизав його поглядом.

— Усі інші ордени прочісують кожний клаптик землі звідси і аж до Осердя, — продовжував він, загинаючи пальці, щоб не забути якийсь аргумент, — бо здається безглуздим, щоб якийсь чоловік міг залетіти у хмару та й залишитись там...

— Якщо лиш вона не була твердою, мов скеля, — сказав астролог у недолугій і — як з’ясувалося через хвилю — цілковито невдалій спробі пожартувати.

— Та випасти з неї він мусить так чи інакше — куди-небудь. «Куди?» — постає запитання.

— Куди? — чемно повторив астролог.

— А тоді відразу стає зрозумілим наш план дій.

— О, — відгукнувся астролог на ходу, намагаючись не відставати від чарівника, який широким кроком перетинав знак Двох Кузенів-Товстунів.

— І цей план полягає у...?

Астролог підвів голову і подивився в очі, такі ж сірі та лагідні, як гартована сталь.

— Ми припиняємо пошуки? — наважився припустити він.

— Точнісінько! Натомість ми скористаємося дарунками, що дав нам Творець, а саме: подивимось собі під ноги — і що ми там побачимо?

Астролог подумки застогнав. Тоді поглянув на долівку.

— Кахлі? — ризикнув він.

— Кахлі, авжеж, які разом складають...? — Траймон вичікувально дивився на співрозмовника.

— Зодіак? — посмів висловити здогад астролог, геть нещасний.

— Правильно! А значить, все, що нам треба зробити, — це скласти точний гороскоп Ринсвінда, і ми дізнаємося, де він зараз перебуває!

Астролог заусміхався так, наче людина, якій довелося вибивати чечітку на плавучих пісках і яка врешті відчула під ногами твердий ґрунт.

— Мені знадобляться його точні місце та час народження, — жваво відгукнувся він.

— Не проблема. Я скопіював їх із архівів Академії перед тим, як прийшов сюди.

Астролог зазирнув у записи, і на його чолі пролягли зморшки. Він перетнув кімнату і висунув широку шухладу, напаковану астрологічними картами. Він прочитав записи ще раз. Вийняв пару складних компасів і зробив над картами кілька магічних пасів. Тоді взяв у руки невелику мідну астролябію і обережно її покрутив. Присвиснув крізь заціплені зуби. Тоді узяв шматок крейди і нашкрябав якісь числа на чорній дощечці.

Траймон тим часом дивився на нову зірку. Він думав: легенда з піраміди Цорта каже, що той, хто промовить Вісім Великих Заклинань усі разом у той час, коли Диску загрожуватиме небезпека, отримає те, чого прагне усім серцем. А цей час ось-ось настане!

А ще він подумав: я пригадую Ринсвінда, чи ж він не той нечупарний хлопчисько, що був завжди найгіршим у класі, коли ми вправлялися? Ані крихти магічних здібностей не мав. Хай лиш я до нього доберуся, і побачимо, чи ми не отримаємо всі вісім...

«Божечку!» — бовкнув Астролог собі під ніс. Траймон різко обернувся.

— Ну, що там?

— Дивовижна натальна карта, — мовив астролог приголомшено. Його чоло нахмурилося. — Насправді, трохи дивна, — додав він.

— Як це — дивна?

— Він народився під знаком Малої Занудної Групи Тьмяних Зірок, що лежить, як вам відомо, між Крилатим Лосем та Заплутаною Мотузкою. Кажуть, навіть люди античного світу не мали що цікавого сказати про цей знак, який...

— Так, так, продовжуй, — нетерпляче мовив Траймон.

— Це знак, що зазвичай асоціюється з виробниками шахових дощок, продавцями цибулі, виробниками дрібних релігійних гіпсових сувенірів та людьми, що мали алергію на олов’яний посуд. Нічого спільного з чародійством. А в час його народження тінь Серця Небес...

— Мені не потрібні усі технічні деталі, — забурчав Траймон. — Тільки його гороскоп.

Астролог, який щойно лиш увійшов в азарт, зітхнув і зробив ще деякі обчислення.

— Гаразд, — сказав він. — Його гороскоп говорить ось що: «Сьогодні вдалий час для знайомства з новими людьми. Хороші справи, зроблені сьогодні, можуть мати непередбачувані наслідки. Не завдавайте прикрощів друїдам. Найближчим часом вас чекає дуже незвичайна подорож. Корисно включити в сьогоднішнє меню корнішони. Тих, хто на вас сьогодні наставлятиме ніж, краще обійти стороною. Постскриптум: про друїдів — це ми серйозно».

— Друїдів? — сказав Траймон. — Цікаво...

— З тобою все гаразд? — спитав Двоцвіт.

Ринсвінд розплющив очі.

Він хутко сів і схопив Двоцвіта за сорочку.

— Я хочу забратися з цього місця! — рішучим тоном мовив чарівник. — Негайно!

— Але ж тут готується стародавня традиційна церемонія!

— Мені начхати на все оте стародавнє! Я хочу відчути під ногами справжню бруківку, відчути знайомий запах стічних канав. Я хочу туди, де багато людей і вогнів, дахів і стін, та ще безліч інших милих речей! Я хочу повернутись додому!

Він раптом відчув, що страшенно скучив за димними, чадними вулицями Анк-Морпорка, в якому навесні завжди кипіло життя, коли смолистий полиск на каламутних водах ріки Анк був особливо райдужним, а на карнизах будинків витьохкували свою радість пташки — чи хоча б ритмічно викашлювали.

Сльози накотились на очі чарівника, коли він пригадав, як витончено виграє світло на стінах Храму Дрібних Божеств, популярній місцевій принаді, а до горла підкотився клубок, коли виринув спогад про кіоск зі смаженою рибою на перехресті Помийної вулиці та вулиці Вправних ремісників. Він думав про солені огірочки, які там продають, чудові зелені штучки, що лежать собі на дні дзбанів, мов потонулі кити. Ринсвінд