Читати книгу - "Змій"

— А як щодо Занзано? Він друг, він добрий чоловік...

— Його купив Фальєре.

— То заплатіть йому більше!

— Не думаю, що це допоможе. Він, як ви самі сказали, добрий чоловік. У цьому випадку «добрий» може означати «той, хто, взявши хабар, не братиме іншого, що суперечить початковій угоді». До того ж, я не вірю, що йому було запропоновано лише гроші, бо їх він має багато, радше це було щось інше, про що ми ще не знаємо. Інші гравці мають карти, якими вони зіграли так само добре, як я.

— Нам потрібна підтримка Занзано...

— І ми отримаємо її, але не лестощами й не хабарями. Натомість, якщо ми хочемо заручитися підтримкою Занзано, ми мусимо продемонструвати, що перемога Фальєре, хоч і виглядає досить прибутковою, окрім наповнення гаманця принесе більше шкоди, ніж користі. Єдине, що Занзано цінує більше за гроші — честь; тож саме вона має бути нашою ціллю, саме нею ми мусимо скористатися. Забезпечення підтримки Белліньо — справа благородна, якщо зробити все правильно, а я планую робити все саме так.

— Я з ним не розмовлятиму.

Вона замислюється, чи поставити запитання, яке вона не хоче ставити, яке їй не потрібне, але яке нагадуватиме про себе й не піде з її голови, доки вона його не скаже.

— Це ви видали сина Белліньо? — питає зрештою вона. — Ви видали його в Мілані?

Якийсь час він мовчить, і в цьому мовчанні велика відповідь і великий обман, що цього разу все-таки не був сказаний.

— Ви гравець, — зрештою каже він. — Ви маєте знати щось про горе, якщо зібралися скористатися горем мого ворога, щоб зробити його моїм другом. Тож скажіть мені, моя кам'яна королево, ви знаєте щось про гнів? Про лють, про заздрість? Чи вони для вас лише інструменти, зубило, яким ви висікаєте свою перемогу як математик — самі лише лінії, але без серця?

— Я знаю горе, — сказала вона, — і лють я знаю. Я знаю їх так добре, що здається, ніби вони випалили частину мене до попелу, залишивши лише форму того, чим вони в мені були, але не саме почуття. Мені байдуже, чи це ви видали дитину Белліньо його вбивцеві. Мені важливо, щоб вас на цьому не спіймали.

— Немає доказів, що я щось зробив, — відповів він. — І не було ніколи.

— Що ж, цього достатньо.

А потім вона стоїть перед Марко Белліньо та каже:

— Мені потрібно, щоб ви віддали свій голос за Анджело Селуду.

Белліньо, син торговця рибою, який одружив своїх дочок майже достатньо добре, щоб ніхто більше не смів згадувати про його походження (принаймні, за його присутності), не може приховати свій подив.

— Ви що, здуріли?! — вигукує він. — Вам жити набридло? Не думайте, що якщо ви жінка, то я не розрублю вас навпіл на місці! Ви геть збожеволіли? Я знаю точно, що старий не міг би вас прислати, якби не зневажав вас і не сподівався, що я знищу вас, зроблю брудну роботу за нього, і в такому разі вас зрадили, а якщо не зрадили, то і ви, і він — усі божевільні!

— Вам не виграти Верховний Трибунал, — прямо каже вона. — Фальєре та Контаріні надто далеко попереду. Найбільше, на що ви можете сподіватися — змінити шанси одного з них за прийнятну винагороду. Але ні Фальєре, ні Контаріні не стануть вас купувати, бо вважають, що натомість проти вас діятиме Селуда, бо він ваш ворог. У будь-якому разі, хоч як на це не подивись, ваша підтримка — ваша суттєва, але недостатня підтримка — це те, що треба або отримати, або знищити. Я хотіла б її отримати.

— Я нізащо...

— Кажуть, ви загубили сина?

Тепер мовчання. Хоч він і мовчить, хто знає, чи він зараз вибухне, чи він оступився. Вона тисне сильніше:

— Подейкують, що Селуда продав його міланцю, який вважав, що ваш син позбавив честі його сестру. Я не вірю, що Анджело Селуда мав таку можливість, хоча, безсумнівно, він мав для цього певні мотиви. Хай там як, ніхто ніколи не зізнається, що викрав і вбив вашу дитину, а тому ви змушені терпіти невідання. Невідання іноді гірше за знання, хіба не так? Я наказала своєму агентові провести розслідування. Він має родича в Мілані, який лікує певних впливових джентльменів. Я можу прояснити для вас це питання, якщо ви цього хочете.

— Прояснити?

— Якщо ви цього бажаєте.

— Мій син... мертвий.

— Так.

— Ви це знаєте?

— Так.

— Можете довести? Довести, що він помер?

— Так. І можу доставити вам його останки з доказами того, що це його останки, для належного поховання. І можу надати вам чоловіка, який убив його.

— І хочете, щоб за