Читати книгу - "Війна Калібана"

Товстун нарешті знайшов що шукав. Маленьку пластикову коробочку м’яти. Дістав одну, потім передав коробочку рудій щоб і та пригостилася. Огидний запах ширився у повітрі. З наполовину набитим ротом чоловік сказав:

- Так, дякуємо вам сержантко. Я думаю ми можемо тут продовжити без того, аби відбирати ваш час.

Боббі підвелася, віддала честь Торсону і вийшла з кімнати. Серце билося швидко. Щелепа боліла в тому місце де вона хрустіла зубами.

Штацькі не зрозуміли. Ніхто не зрозумів.

Коли капітан Мартенс піднявся на вантажну палубу, Дрейпер якраз розбирала збройове відділення правої руки її бойового костюму. Вона витягла кулемет Ґатлінґа з трьома цівками і поклала на підлогу поряд з іншими двома тузенями деталей, знятих раніше. Біля них стояла бляшанка з очищувачем зброї, пляшка мастила, і купа стрижнів і щіток, придатних для очистки різних частин механізму.

Мартенс дочекався, поки кулемет буде покладено на мат для очищення, присів на підлогу бля неї. Жінка приєднала дротяну щітку до одного з стрижнів, вмочила в очищувач і почала возити щіткою всередині, по цівці за раз. Капелан спостерігав.

За декілька хвилин вона змінила щітку на жмутик тканини і витерла залишки рідини з стволів. Потім чистий жмутик тканини просякнула оливою і змастила їх. Коли вона почала змазувати складну мішанину передач, які складали механзім Ґатлінга і систему подачі набоїв, чоловік нарешті заговорив: - Знаєш, Торссон в розвідці флоту з самого початку. Прямо з підготовчих офіцерських курсів, найкращий учень класу в академії, його першим призначили в командування флотом. Він ніколи не був ніким крім розвідника-заучки. Останнього разу він стріляв зі зброї під час шеститижневого тренувального курсу двадцять років тому. Він ніколи не керував вогневим підрозділом. Не служив в бойовому взводі.

- Це, - відповіла Боббі відклавши мастило і піднявшись на ноги аби збирати зброю назад, - неймовірна історія. Я справді вдячна, що ви нею поділилися.

- Тож, - вів своєї Мартенс, не витрачаючи часу, - наскільки серйозно ти облажалася перед тим як

Торссон запитав мене чи ти лиш трошки контужена чи ні?

Боббі впустила ключ, який тримала в руках, але встигла його зловити до того, як він торкнувся палуби.

- Це офіційний візит? Якщо ні то можете підти..

- Оцей мій? Я ж не заучка, - відповів капелан, - я морпіх. Десять років військовослужбовцем основного складу до того як мені запропонували школу підготовки офіцерів. Отримав подвійний диплом психології і теології.

У жінки зачухався кінчик носа і вона автоматично його почухала. Різкий запах збройного мастила нагадав, що вона щойно розвезла оливу по всьому обличчю. Мартенс глянув на неї але не зупинився. Вона спробувала заглушити його, складаючи кулемет назад так голосно, як могла.

- Я пройшов бойову підготовку, ближній бій, бойові ігри, - вів далі чоловік підвищивши голос, чи ти знала що я був салабоном в тому самому таборі де твій батько служив першим сержантом? Сержант-майор Дрейпер був чудовою людиною. Для нас, шмаркачів, він був богом.

Дрейпер підвела голову, очі її звузились. Щось у тому, що казав цей мозгоправ типу він знав її батька було брудним.

- Це правда. Будь він зараз тут, він би порадив тобі послухати мене.

- Ідіть ви в сраку, - відповіла Боббі. Аби приховати власний страх, вона уявила як батько кривиться від матюків, - ви ні чорта не розумієте.

- Я розумію, що коли сержант-інструктор твого рівня підготовки і готовності до бойових дій вирубається старшиною, який ще під кайфами пубертатного періоду, тоді щось серйозно не так.

Боббі швиргонула ключ на палубу, збила збройне мастило, яке почало розтікатися по підстилці мов пляма крові.

- Курва, я впала! Ми були при одному g і я просто…впала.

- А на зборах сьогодні? Кричала на двох цивільних що морпіхи краще здохнуть аніж завалять справу?

- Я не кричала, - захищалась сержантка, залишаючись не впевненою чи це правда. Її спогади про зустріч сплуталися одразу, як вона вийшла з кімнати.

- Скільки разів ти стріляла з цієї зброї після учорашньої чистки?

- Що? – вона відчула приступ нудоти, не розуміло чому.

- І навздогін: скільки разів ти стріляла, після того, як почистила його за день до того? Або ще раз перед цим?

- Зупиніться, - попросила Боббі, безвольно відмахуючись від Мартенса однією рукою, і шукаючи де б сісти.

- Ти хоч раз стріляла з цієї зброї, після того як ступила на борт «Де-Чжуна»? Позаяк я можу тобі повідомити що ти чистиш її кожного божого дня з тих пір як ступила на борт, а декілька разів ти чистила її двічі.

- Ні, я…, - нарешті Дрейпер з гупанням опустилася на патронну коробку. Вона не пам’ятала, що чистила зброю напередодні, - я цього не знала.

- Це бойовий посттравматичний синдром, Боббі. Це не слабкість або якийсь різновид морального провалу. Це те що стається, коли ти проживаєш щось жахливе. Прямо зараз ти не здатна усвідомити що сталося з тобою і з твоїми побратимами на Ґанімеді тому через це ти поводишся іраціонально, - сказав Мартенс і всівся на почіпки перед нею. На мить вона злякалася, що він спробує узяти її руку. Якщо це станеться, вона вдарить його.

Він не спробував.

- Тобі соромно, - знову заговорив капелан, - але тут немає чого соромитись. Тебе тренували бути міцною, зосередженою, готовою для всього. Тебе вчили, що якщо ти просто виконуватимеш свою роботу і пам’ятатимеш тренування то зможеш узяти гору перед будь-якою погрозою. Перш за все тебе вчили тому, що найважливіші в твоєму житті люди це ті, які стоять поруч тебе на лінії вогню.

Щось сіпнулось на щоці, прямо під правим оком і Боббі почухала цю точку так сильно що перед очима вибухнули зірки.

- Потім ти втрапила у ситуацію, до якої твої тренування тебе приготувати не могли, і у якій ти не могла захиститись. А ще ти втратила друзів і побратимів.

Боббі почала було відповідати, але помітила що затримала дихання, тож замість слів просто різко видихнула. Мартенс не зупинявся.

- Ти нам потрібна, Роберта. Ми хочемо тебе повернути. Мене не було там, де була ти, але я знаю чимало людей, які побували і я знаю як тобі допомогти. Якщо ти мені дозволиш.