Читати книгу - "Заборонене кохання, Тіна Волф "

-  Хто там?

-  Мамо! Це я!

Двері одразу відчинились і на порозі з’явилась мама.

Марк давно не бачив її, лише декількома словами, за останній час, перемовлявся по телефону. Вона трохи змарніла. Постаріла. Жінка з сумом в очах подивилась на сина і тихо промовила:

-  Синку! Привіт! Заходь, - ледь помітна тінь посмішки з’явилась на її обличчі.

Марк зайшов в квартиру. Мати зачинила двері, повернулася до сина і знову тихо запитала:

-  Коли це сталося, синку, що ти зовсім про мене забув? – її очі почали наповнюватися сльозами.

-  Пробач, мамо! – тихо мовив Марк.

-  Ти теж мені пробач, синку, за все, - і сльози відчаю покотилися з її очей.

Марк підійшов ближче і ніжно пригорнув матір до себе.

-  Я люблю тебе, синку! – повторювала, - Ти для мене все! Ти – моє життя! Ти – мій всесвіт! Не забувай мене, синку!

-  Мамо! – ніжно пригорнув, цілуючи у скроню, - Мамо! Я поганий син, пробач! Я люблю тебе, мамо!

Жінка ніжно припала до його грудей, обхопивши Марка за талію обома руками і так вони простояли декілька хвилин.

-  Ходімо, синку, ти, мабуть, голодний? Я нагодую тебе домашньою їжею. Ходімо. Знімай куртку. Йди мий руки і до столу. Я зараз все приготую.

Поки Марк мив руки, Ольга Владленівна швиденько приготувала для сина вечерю, виставила все на столі, а сама сіла навпроти і уважно спостерігала за сином. А потім сказала:

-  Я телефонувала Лізі.

Марк перестав їсти і уважно поглянув на матір.

-  Синку, вона мені розповіла, що ти закохався в жінку, яка на багато років старша за тебе. Синку, скажи, тобі не вистачало материнської любові?

- Мамо, все не так! Вона лише моя хороша знайома. Вона допомогла мені зрозуміти себе. Все це було дуже складно для мене. Просто вона мені нагадала нашу сусідку – тітку Наталку.

Ольга Владленівна раптом насторожилася, а її руки затремтіли. Марк це помітив.

-  Мамочко, що з тобою? Тобі погано?

-  Ні, синку. Все нормально. Ти, просто повернув мене своєю згадкою про сусідку Наталку, в далеке минуле.

-  Мамочко, пробач. Я був таким невдячним.

-  Ти був  дитиною, синку, і мало що розумів. Я пам’ятаю, як ти запитав: «Чому ти хочеш мене вбити?» Я завинила, синку, перед тобою. Я не повинна була у тебе на очах влаштовувати істерики і сварки, я була занадто молодою, але це мене не виправдовує ніяк. Я думала лише про себе і зовсім не переймалася тим, що тебе можуть травмувати мої вчинки, чи слова. Пробач! – мати не могла стримувати сльози, витирала долонями мокрі очі.

Марк сидів навпроти неї і відчував, як біль пронизав його душу та його серце.

-  Мамочко, не плач! Прошу тебе! Я був нечесним з тобою. Я мріяв, щоб моя мама була схожа на ту сусідку Наталку. Пробач, мамо. Я був такий малий дурень.

Він встав, підійшов до матері ближче і обнявши за плечі, пригорнув до себе. Ольга Владленівна трохи заспокоїлась. Посміхнулась. А потім сказала:

-  Я повинна ще в чомусь тобі зізнатися, синку? І дещо розповісти.

Марк уважно і з острахом подивився на матір.

-  Я слухаю тебе, мамо.

Він помітив, що мама намагалася підшукати слова, щоб почати свою розповідь, все ніяк не наважувалась, але потім почала:

-  Це було давно, ще до твого народження. Ми з Лізиною мамою, Оленою, пішли прогулятися в надії, що познайомимося з якимись симпатичними хлопцями. Так і вийшло. В той день я познайомилась з Дмитром,твоїм батьком. Одразу закохалася в нього. Певний час ми зустрічалися. З романтичних наші стосунки поступово переросли в більш… - на хвилину запнулася і затихла, шукаючи підходяще слово.

Марк це зрозумів і допоміг матері:

-  Я розумію про що ти, мамо.

-  Так от, я божеволіла від нього. Мріяла, що вийду за нього заміж. Але одного разу він зателефонував мені і сказав, що хоче серйозно зі мною поговорити. Я тоді відчувала, що в наших стосунках щось змінилося, ми почали менше зустрічатись, він став більш прохолоднішим до мене. Я розуміла, що втрачаю його. Так от, тоді на зустрічі він зізнався, що полюбив іншу жінку і хоче зі мною припинити відносини. Я дуже не хотіла його втрачати, бо кохала більше за життя. Тоді я нічого розумнішого не змогла придумати, як сказати, що вагітна. Я збрехала йому, в надії на те, що з народженням дитини все зміниться і він покохає мене. Звичайно, як справжній чоловік, твій тато не міг залишити вагітну від нього жінку. Ми згуляли весілля. Він був дуже уважним і терплячим до мене. Намагався створити комфортні умови для майбутньої мами. Але, коли ти народився, все змінилося.  Твій батько одразу зрозумів, що стосунки наші були побудовані на брехні. Вагітність моя затягнулася, аж на місяць, - вона на мить затихла, задумалась, далі продовжила, - Потім наші відносини пішли шкереберть. Він не міг мені цього пробачити, а я на той час заспокоювала себе, що все налагодиться, що перебіситься і ми будемо жити нормально. Спочатку він не подавав на розлучення із-за тебе синку, не хотів тебе травмувати. Але я сама була винна, навмисне робила наше сумісне життя нестерпним своїми доріканнями, скандалами і ревнощами, та ще і умисно залучаючи до з’ясування стосунків – тебе Марку. Тоді я думала лише про себе. І не замислювалась над тим, що травмую тебе. Намагалася все зробити, щоб принизити твого батька, зробити нестерпним його життя.